Карантин змінив життя вінничан.  Майже порожні вулиці, тиша, зелене світло на переході, але пішоходів немає. Поодинокі люди в масках та без з цікавістю дивляться один на одного, або навпаки – намагаються відвести очі, ніби відчувають якусь провину. Дезінфекція, трамваї, сидіння в яких перетягнуті стрічкою створюють відчуття небезпеки. Добре, що хоч відключили повідомлення про те, що "у Вінниці активізувались шахраї!"

А ще блакитне небо, стрімкі сосни, тиша та нові "відкриття". Ось я, наприклад, зовсім не знаю своїх сусідів. Ось чоловік з нашого будинку  щоденно разів з п‘ять пробігає перед моїми вікнами. І щоразу в мене виникає відчуття дежавю, містика та ірраціональність змушують працювати мозок з подвійною силою. І я роблю надзвичайне відкриття: «Це звичайна ранкова пробіжка!».

Що ж будемо сподіватись, що завершиться карантин і ми знайдемо раціональне пояснення «загадковим» подіям, свідками та учасниками яких ми є.