Відвідувачам Подільського зоопарку завжди цікаво спостерігати за котячими лемурами. Чим приваблюють вінничан ці хвостаті пухнастики? У закладі вважають, що інтелектом та безпосередністю.

Лемури у Вінниці оселилися близько двох років тому. Умови проживання впливають на поведінку тварин. Судячи з відео, вони залишаються задоволені домівкою, яка вже стала їм рідною. На сторінці Facebook Подільського зоопарку викладали цікаве відео гри «пухнастиків».

До речі, котячих лемурів так назвали через їх велику схожість. У котячого лемура вушка, черевце, мордочка білого кольору і тільки навколо очей чорні трикутники. Хвіст у котячого лемура розфарбований чорно-білими смугами, яких налічується 13 штук. Довжина хвоста котячого лемура становить від 54 до 62 см, досить довгий, якщо врахувати, що довжина тіла майже в половину менше. Середня вага: 2–2,4 кг. Хвіст служить їм для сигналів між родичами й утримання рівноваги під час стрибків з дерева на дерево.

Тварини полюбляють чагарники, невеликі ліси та скелясті місцини. Значний час проводить на землі. Зустрічаються котячі лемури на півдні й південному заході острова Мадагаскар і лише невелика популяція спостерігається в горах Андрінгітра, на південно-східному плато.

Активні лемури удень. Добре лазять по деревах, живуть стадами до 20 особин, а спілкується своєрідним муркотінням. Здатні стрибати до 10 м у довжину. Під час хвилювання спрямовує уперед розширені очі, а хвіст просовує поміж передніх лап. Харчуються фруктами, листям і квітами.

Лемур — в перекладі з давньогрецької означає душу померлого або ж привид. На Мадагаскарі й сусідніх островах люди вважають лемурів священними тваринами. Існує легенда, що колись дуже давно лемури були людьми, а потім, живучи в лісі, обросли шерстю і перетворилися на тварин. Коли який-небудь необережний лемур потрапляє в пастку, малагасієць обов'язково звільнить його і випустить, а якщо лемур поранений, то вилікує. Побачивши лемура в лісі, селянин чи мисливець церемонно з ним розкланятися і привітає, немов близького родича.