Більшість вінничан почала цікавитися загадками відродження міста за часів М. Оводова та періодом козацтва. Проте історія Вінниччини давніша. Маленька частина того, що вдалося знайти у місцевих курганах дозволяє представити, що кілька тисячоліть тому, у нашому лісостепу існувала розвинена цивілізація. І не тільки землеробська, а й кочівницька. Саме від неї залишилися унікальні навіть для України прикраси.

«Золотий запас» Вінницького краєзнавчого музею виставляють лише раз у кілька років. Його вартість музейники назвати не можуть, пояснюючи, що експонати безцінні. Крайня виставка відбулася 16 лютого. Вона зібрала трохи більше десятка відвідувачів, який відверто вразило побачене.

Чим можуть давні золоті, мідні і бурштинові вироби зацікавити сучасних вінничан? По-перше, спосіб виготовлення деяких з них досі невідомий. По-друге, деякі прикраси мають немісцеве походження та привезені ймовірно з Близького Сходу та Середньої Азії.

Але про все по черзі. Найцінніші експонати Вінницького музею, які пропонують для перегляду вкрай рідко, знайдені у 1980-их роках на місці старовинних курганів поблизу села Гордіївка Тростянецького та Пороги Ямпільського районів. 

Нині за офіційними даними на Вінниччині обліковано 602 кургани, які є давніми усипальницями. Фахівці запевняють, що ще сторіччя тому, «гробниць» було в декілька разів більше. Але їх стрімкими темпами знищують аграрії. А грабувати кургани почали ще в доісторичну добу. Тому будь-яка знахідка – це везіння.

За словами завідуючої науково-дослідницьким сектором археології музею Ольги Грабовської, знахідки у Гордіївці, які датовані 15-10 сторіччям до н.е. (доба пізньої бронзи) можна вважати високохудожніми виробами, витонченими зразками ювелірного мистецтва.  

«Там з 1986 по 1989 роки було досліджено понад 40 курганів. Могильники було пограбовано на 87% ще в давнину. Тим не менш там було виявлено колекцію прикрас. Це золоті скроневі кільця та підвіски. Їх виготовили з дроту. Також у фондах музею зберігаються знайдені там широкі браслети, тощо. Прикраси, які поклали до вмерлих в могили, ймовірно використовувалися не в повсякденному житті, а під час ритуальних заходів. До речі, один з браслетів було пошкоджено і відремонтовано заклепкою ще в давнину», - пояснює О. Грабовська.

Також вона каже, що за рештами можна казати, що принаймні деякі з власників цих прикрас були чоловіки. Надзвичайно цікавою є колекція бурштину з цього могильника. Перш за все це намистини. Через дію агресивного середовищі у тамтешньому ґрунті та контакту з повітрям бурштин потьмянів.

«Якщо підключити фантазію, можна уявити, як виглядали люди в костюмах, сяючому золоті та бурштині. Це яскраве видовище. До речі, колекція бурштину з цього могильника є найбільшою на території Європи. Загалом, в Гордіївці знайдено 1,5 тисячі намистин вагою понад 2 кг», - каже фахівець.

Хоча у той час користувалися бронзовими ножами, але на диво у могильнику знайшли залізне знаряддя. Один з низ у золотому окутті та піхвах знайшли у Гордіївці. Загадка знахідок полягає у тому, що такий золотий скарб вказує, що мешканці змогли десь збагатитися. За однією з гіпотез, найбільш багаті поховання датуються 1250-1150 роками до нашої ери. А коштовні речі мають середземноморське походження.

Аналогічні вироби знаходили на території Малої Азії. Саме у цей час на Хетське царство та Єгипет відбуваються напади варварів, яких в історії називають «народами моря».

«Скоріш за все, з цими «народами моря» пов’язано погребіння у Гордіївському могильнику. Тобто одна з їхніх груп жила на території сучасної Вінниччини. Також, якщо зважити на кількість предметів ритуалу з бурштина, то можна припустити, що саме біля Південного Бугу проходив давній торгівельний бурштиновий шлях, а цей народ його контролював», - зазначає історик.

Знайшли у могильнику і «шумові» браслети. Його зроблені з пустотілого великого кільця, на якому є ще кілька маленьких.

«Ті речі, які видавали шум, дуже часто були культовими. Звук асоціювався із життям. З ними проводили різні магічні ритуали. Багато речей з цього могильники визивають щире здивування щодо їх виготовлення. Зокрема й «шумовий» браслет. Вчені не можуть розгадати технологію хоча знають багато прикладів виготовлення предметів культу із порожнечею всередині», - розказує О. Грабовська.

За її словами, цей могильник до сьогодні залишається загадковим. Запитань більше, ніж відповідей. Його скарби донині вивчаються.

Починаючи з 9 ст. до н.е. (доби раннього заліза) територію Вінниччини умовно можна поділити на три різних світи. Перший – місцеві землеробські племена, які пізніше складуть основний екстракт слов’янського етносу, другий – представники античного світу, які починають проникати, а третій – кочівники степів, зокрема сарматські народи (з 1 століття н.е.).

«Саме зі сарматською добою пов’язана друга частина нашої «золотої» колекції. У 1984 році поблизу села Пороги Ямпільського району знайшли курган з унікальним похованням. В камері лежав дубовий саркофаг. Там знаходилася велика кількість коштовних речей. Поруч з черепом небіжчика лежала золота гривня. Це не тільки шийна прикраса, але й символ влади, на кшталт корони у короля», - вказує співробітниця музею.

Майже всі вінничани, які цікавилися історією рідного краю знають, що археологи і історики з’ясували, що неподалік Дністра поховано ймовірно вождя народу аорсів Інесмея (І ст. н.е.), який свого часу навіть царював у грецькому місті Ольвія, розташованому у берега Чорного моря, та карбував монети з власним зображенням.

«Це унікальний випадок, коли поховання можна ототожнювати з конкретною історичною особою. Потрапили на заховання випадково. Курган був пограбованим, його орали, але через будівництва зрошувальної системи потрібно було дослідити. Більш того, в 1960-их в цьому кургані облаштували землянку. Вона лише на 2 метри не дійшла до самого поховання. Тому знахідку ми вважаємо великою несподіванкою», - пояснює науковець. 

Майже всі речі царя тавровані певним гербом. На верхніх кінцівках померлого сармата було знайдено золотий браслет і щиток. Їх розташування вказує на те, що вождь був шульгою. До речі, у вінницькому музеї є кліше, за допомогою якого можна «випускати» саме такі монети Інесмея. Вони були б цікаві туристам, але торгівля такими сувенірами неврегульована законодавчо, тому монети не стали популярними.

Також у Порогах знайдено поховання жінки, яке, невиключно, була наложницею. Поруч з рештками знайдено намисто, золоті сережки, тощо.

«Сармати дуже полюбляли використовувати образи звірів у динаміці – левів, грифонів і коней, а також характерною рисою можна назвати використання різнокольорового скла у прикрасах. У Ямпільському районі знайдено кілька жіночих поховань сарматок. Зокрема жриці, в ногах якої знайшли деякі речі, що ймовірно використовувалися при культових заходах», - додає Ольга Грабовська.

Спеціаліст запевняє, що не володіє відомостями про те, що хтось з учасників експедицій після вивчення поховань захворів чи раптово помер, і зі скепсисом ставиться до легенд про прокляття жрець чи вождів.