Закінчився строк позовної давності для звернення до суду. Саме за таким обґрунтуванням у Вінницькому апеляційному суді відмовили у скасуванні рішення першої інстанції щодо повернення земельної ділянки і ставка на притоці Південного Бугу. Земля, а головне водойма, залишається у власності вінницького підприємця, хоча є підстави вважати, що це право набуто незаконно. Але це вже тема для окремого розслідування правоохоронцями.

Напад на паркан

Влітку 2017-го набула розголосу ситуація навколо невеличкого ставка на Старому місті (поблизу будинків за адресою вул. Маяковського, 251). Місцеві активісти з теслярським інструментом зрізали паркан у водойми. Власник однієї з садиб В. Архіпов огородив ставок, оскільки мав документальне підтвердження того, що є власником усієї території. Активісти сумнівалися у законності отримання ділянки з «озером».

В результаті, паркан було частково пошкоджено, а власник погрожував активістам застосуванням зброї та втручанням поліції. Дійсно, правоохоронці прибули на виклик, але лише констатували інцидент. Детальніше про ці події нагадує сюжет ТСН.

Рішення про передачу міфічне чи загублене?

Для уяви, про що мова, прояснимо, що з півночі ставок межує з територією, яка колись належала дитячому табору, а з півдня – лісовим масивом. За останні десятиріччя на місті табору з’явилася житлова приватна забудова, яка майже підійшла до водойми. Але і вона, і земля належали до Вінниці. Неподалік полягає умовний кордон з сусідньою Лукою-Мелешківською.

Численні скарги змусили зайнятися «справою ставка» прокуратуру Вінницької області. Вона керувала розслідуванням приватизації водойми і нібито підозри активістів виявилися не безпідставними. Факти вказували на те, що ставок належить до земель водного фонду, що не передбачає перехід у приватну власність.

То чому водойма там опинилася? Історія відносно цікава, хоча й не унікальна. Так от, як виявилося, нібито наприкінці 1996-го Лука-Мелешківська сільрада ухвалила рішення, на підставі якого у січні 2001 року надала вінничанину держакт на 0,79 га саме цієї ділянки.

Ставок на мапі

На підставі цього власник оформив землю зі ставком. Підтвердження існування передачі ділянки 22-річної давнини у прокуратурі не змогли знайти ні в сільраді, ні в архіві Вінницького району. Тобто, можливо, що рішення не існує. Але, оскільки документ у вінничанина був на руках, ділянку зареєстрували у Держземкадастрі в 2016 році.

Спроби прокуратури оскаржувати «приватизацію» виявилися марними. У жовтні 2018 року у Вінницькому міськсуді відмовили у позові до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання держакту недійсним.

Збіг термін оскардження

Очільник ГО «Автомайдан Вінниччини» Таіса Гайда впевнена, що «негативне» для прокуратури та активістів рішення суду першої інстанції обумовлено тим, що деякі судді опинилися у схожій ситуації. Вона з’ясувала, що і в них є ділянки у межах приток Південного Бугу.

Зокрема у судді, яка виносила рішення по староміському ставку. Активістка вважає, що розглядаючи справу про «чужу» водойму, у судді був «конфлікт інтересів». На її думку, саме це вплинуло на кінцевий результат. Але це лише припущення.

Т. Гайда зібрала підтвердження упередженності судів

Про «конфлікт» Т. Гайда розповіла журналістам перед засіданням у Вінницькому апеляційному суді, де 9 січня оскаржували рішення міськсуду, та закликала суддів до етичної поведінки.

Наразі прокуратурі відмовили у скасуванні рішення першої інстанції, ухвалення нового, а також визнання держакту на право приватної власності на землю недійсним і витребування земельної ділянки. В усьому…

Як зазначили у прес-службі суду,  апеляційну скаргу відхилено, а рішення міського суду залишили без змін, «бо позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду». Чим керувалася апеляційна інстанція, приймаючи рішення, у прес-службі обіцяють повідомити пізніше: за кілька днів буде виготовлено повний текст постанови.

Що ж залишається прокуратурі? Мабуть, шукати кінці історії з рішенням сільради від 1996-го, доказувати, що його підроблено. Це складно і вимагає часу.