Помер поет і письменник Олександр Філін, справжній патріот Вінниці. Митцю 24 травня йому мало б виповнитись 74 роки. Щіра, відверта, натхненна була людина... Вічна пам'ять тобі, друже! 

Олександр Філін народився у Вінниці 24 травня 1946 року. Трагедію для нього стало розлучення батьків, принаймі у своїй автобіографії. Написаній у 2016 він пише: 
«Прізвище Філін, в взагалі то майже випадково опинилося моєї довічної супутницею. Це прізвище чоловіка моєї мами, з яким вона одружилася на фронті і там же розлучилися. Справжній батько - Олександр Олександрович Бахтін познайомився під час її служби в ППО Московського військового округу. За словами мами - вона розлучилася з батьком, щоб юне чадо не заразилося туберкульозом. Його Сан Санич-старший чесно заробив під час знаменитої переправи через Дніпро і взяття Києва, де він був одним з керівників переправи.
Але в милому борделі, іменованому нами життям, часом зустрічаються чудеса - і Сан Санич-старший всупереч всім лікарським пророцтвам вижив, а його син на даний момент дотягнув до сімдесяти без туберкульозу та інших фізичних болячок».

Родина Філіна багато подорожувала, хлопчик переїздив з місця на місце і «совдепівський екстрим назавжди вкарбувалися в дитячі спогади... далеко на файлах пам'яті програма зберегла пихкаючі паровози, окріп на великих станціях».

Тож творчість поета була сповнена трагічних мотивів. Друзі поступово йшли із життя... В одному із віршів, присвяченому пам‘яті археолога, поета Володимира Прилипка, Олександр Філін написав, що колись зустрінеться з другом за «чаркою».

Ми давно не пили, брате-Флюме.
Що з цим світом? Ти не скажеш? Нумо!

Може древній телепень казковий

білий світ змінив на веселковий?

Щезла оболонка нежива

і поперли всячеські дива.

З снігом збіжжя проросло в коморах

і луна здичавіла у горах.

В синім морі човник золотавий

підминає хвилі наче трави.

І «тук-тук» затенькало у груди,

Тим, які з народження не люди.

Ну а ми, між вічного покою,

знову зачаркуємо з тобою.

Висловлюмо щирі співчуття рідним та близьким покійного.