Історія 41-річного хірурга Іллі Гуменчука є яскравим прикладом самопожертви та відданості своїй справі.

У 2023 році Ілля Гуменчук вдруге вирушив до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), аби знову оновити свої дані та підтвердити готовність до служби. Ще в березні 2022-го він оновив свої дані, продовжуючи тоді працювати у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М.І. Пирогова, де рятував життя поранених у клінічному високоспеціалізованому хірургічному центрі.

"У 2023-му прийняв остаточне рішення вдягнути однострій. Мав за плечима військову кафедру. Мобілізувався до одного із передових медичних підрозділів і за пару днів виїхав до колег, які рятують поранених у районі бойових дій, де й перебуваю до сьогодні, " — розповів Ілля Гуменчук.

За словами Іллі, переломного моменту не було, лише внутрішнє відчуття, що він, як чоловік, має бути там, де найбільше потрібен. Він розумів важливість своєї роботи в тилу, але також усвідомлював, що там є кому працювати.

"Просто певної миті зрозумів, що час прийшов, потрібно йти допомогти колегам. Зізнаюсь чесно, коли приїхав із баулом на схід, на секунд 20 майнула думка: 'Ну що тобі в житті не вистачало…'. Та й не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору, дивились трохи як на дивака," — підкреслив Гуменчук.

Особливу вдячність Ілля висловлює своїй родині, яка підтримує його рішення.

"Дуже вдячний дружині, дітям та мамі за підтримку. Вони усвідомлювали, що рано чи пізно я прийму рішення поїхати на передову. З 2022 року звикли до мого ненормованого графіка й завжди були і є моїм надійним тилом, джерелом відновлення," — пояснив медик.

Робота на передовій значно відрізняється від цивільної практики, особливо через необхідність надавати екстрену допомогу в перші хвилини після поранення.

"Коли приїхав на схід, потрібно було пару днів, щоб переключитись із цивільної специфіки на роботу військового медика. Нашим завданням є надання першої кваліфікованої лікарської допомоги. Я маю зберегти життя, а далі вже інші фахівці розберуться і зроблять все, що потрібно," — зазначив Ілля.

Важко було призвичаїтись до побутових умов, але коли починаєш порівнювати їх з тими, у яких перебувають захисники, розумієш, що маєш справжнє "лакшері-життя".

"Єдине, що хотілось би, це спати більше, ніж 3-4 години на добу. Ну а дійсно виспатись можна лише вдома. До прильотів вже звик," — поділився медик своїм досвідом.

На фронті медик бачив різні випадки поранень, серед них — втрата кінцівки 26-річного Максима, який після поранення зміг втілити свою мрію, вставши на сноуборд. Максим повернувся на службу з життєвим кредо: "Можеш щось змінити – змінюй."

Гуменчук вважає, що ротації по 3-4 місяці були б нормальним варіантом для медиків на передовій, щоб мати час для відпочинку та відновлення сил.

"Стосовно мотивації… Ми всі бажаємо перемоги над ворогом, але багато хто хоче здобути її чужими руками. Так не може бути. Перемога обов’язково буде, коли ми всі будемо згуртовані однією метою," — підкреслює Ілля Гуменчук.

Медик закликає до підтримки цивільних колег, адже це допоможе забезпечити перепочинок і відновлення для тих, хто працює на передовій.