Дует домристок Софії Кривошеєвої та Поліни Саволюк зі Жмеринки, що на Вінниччині, виборов золото на IV-му Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв «Арт Центр Талантів». У сольній програмі дівчата отримали ще й срібло.Тож загалом дівчата отримали три нагороди на двох.
Про це повідомляє Жмеринка.City.
Фестиваль, який зазвичай відбувається у Харкові, в нинішньому році проводили дистанційно. Журі конкурсу очолила Заслужена артистка України Людмила Кудрич, педагог та завідувачка кафедри естрадного та народного співу Харківської державної академії культури.
Судді високо оцінило майстерність дівчат з Поділля. Дует Софії Кривошеєвої та Поліни Саволюк отримав золото, а в сольних номерах дівчатка «взяли» срібло у категорії інструментальне мистецтво.
Викладачу юних музикантів Олені Процюк вручили подяку за високу майстерність та розвиток юних талантів, а дівчата вже тримали нагороди поштою.
Зазначимо, що історія домри надзвичайно цікава. І можна сказати, що сьогодні про цей інструмент, його назву та походження йде дискусія у професійних колах. Деякі дослідники батьківщиною домри вважають Росію. Гравці на домрі, називалися домрачеямі. У середньовічній Русі вона була основним інструментом народних артистів –скоморохів. Зазначимо, що російські народні музиканти грали на домрі, в якої було три струни.
Самодіяльні артисти ходили по селах і містах і влаштовували вистави, в яких жартували над боярами і церквою. Жарти ці буи доволі гострими. Тож артисти попали під гнів, як світської, так і церковної влади в Росії. В XVII столітті скоморохів почали відправляти у засилання або страчувати, а домри знищувати.
Тож інструмент пішов у небуття. Врятував домру у 1896 році студент-музика, він знайшов поламаний інструмент в стайні. Показав педагогу, інструмент прийняли за домру, про яку згадували в документах і зображення якого можна було найти на лубочних картинках. З часом домра почала відроджуватись.
В 1908 було створено варіант домри з 4-струнами, яка на відміну від Росії, набула популярності в Україні.
Та факт, що 4-струнна домра не побутує в Росії, та була створена лише в XX столітті, викликає чимало дискусій в Україні. Гра на російському народному інструменті, на якому в Росії не грають і який не має розповсюдження, породило в професора Київської консерваторії М. Прокопенка в 1974 році думку перейменувати інструмент в ладкову кобзу. Ця думка тоді не дістала підтримки, але після 1991 року набирає популярності.
Останнім часом Кафедра народних інструментів Київської консерваторії використовує партію інструментів, які відрізняються лише художньою інкрустацією від 4-струнної домри. Цей інструмент називають ладковою кобзою.