У Вінницькій міськраді 23 жовтня визначилися з переможцем тендеру щодо будівництва школи у мікрорайоні Поділля. Згідно з його результатами, за 111,3 млн грн її добудує ТОВ «БМУ-3», яке є структурним підрозділом «Концерну «Поділля» Тимофія Гіренка. Термін здачі об’єкта в експлуатацію – вересень 2020 року.
Для більшості вінничан визначення переможця торгів виявиться дивним. Справа в тому, що при виділенні землі на початку 2000-х саме цей забудовник гарантував, що окрім житла спорудить соціальну інфраструктуру – два дитсадка та школу на 1200 місць. З початку кризи 2007-08 років, коли обсяги продажу квартир впали, у «Концерні «Поділля» заявили, що плани змінюються, та фактично повідомили про неспроможність інвестувати кошти у неприбуткові об’єкти.
Згодом місцева влада досягла компромісу з забудовником. Він полягав у «співфінансуванні». Саме за цією схемою були побудовані дошкільні заклади. Частково кошти виділяли з бюджету, залишок додавала приватна будівельна компанія. Щодо школи у 8-му кварталі мікрорайону, то концерн погодився виконати підготовчі роботи та фундамент за власні гроші, а решта мали б сплатити з бюджету.
Наразі щоб надати фінансовий ресурс, департамент капітального будівництва Вінницької міськради оголосив конкурс, заявивши про максимальну ціну, яку врешті-решт було зменшено лише на 30 тисяч гривень. Фактично принцип Prozzoro виявився у даному випадку профанацією. Точніше, закон вимагав – конкурс провели, але для «галочки».
До речі, вже не вперше. Проект школи розробили ще в 2010 році. Про кошти домовилися пізніше. Як зазначає портал «Наші гроші», у 2013 році «БМУ-3» розіграло з ТОВ «Будівельне управління №7» тендер щодо будівництва цієї самої школи за 68,15 млн грн. Чому розіграло? В обох компаній за даними різних реєстрів значиться єдиний власник. Чотири роки тому ГО «Центр протидії корупції» оскаржила результати.
Організація «завалила» листами прокуратуру, місцеве відділення АМКУ і Держфінінспекцію. Оскільки галасу запобігти не вдалося, вінницькі фіскали згодом сповістили про скасування угоди за згодою сторін «в зв’язку із самостійним виявленням комітетом з конкурсних торгів порушень з боку замовника». Начебто забудовник і конкурував сам з собою. У нинішньому випадку обійшлося без такого промаху.
Більш того, початкові роботи розпочалися ще у 2016 році, а цієї весни забудовник вже перейшов до стін. Не зволікав з процесом…
Інше питання – ціна школи. Зазначимо, що по курсу гривні до долара у 2013-му з бюджету мали б перерахувати забудовнику $8,52 млн. За нинішнім курсом будівництво об’єкту коштуватиме $4,12 млн. Тобто, хоча майже в два рази більше в гривнях, але ж менше, якщо рахувати в американській валюті.
Не варто плескати у долоні. Навряд критики не згадають те, що добудова школи коштує 93 тис. грн. за учнівське місце, а Мінрегіонрозвитку в цьому році зазначив, що опосередкована вартість будівництва «з нуля» (а не добудови) не має перевищувати 86 тисяч за місце. Тобто, у випадку з «подільською» добудовою, де є і частка коштів забудовника, вона вийшла дорожчою за будівництво в «чистому полі». Принаймні, за «правилами» міністерства. Враховуючі нинішню кількість різних ГО, які тільки очікують на «ласий шматочок» у вигляді подібного, можна чекати на чергову порцію звинувачень у «завищенні вартості» будівництва.
Олег Верлан
