Будинок капітана Четкова на вулиці Пушкіна у Вінниці залишається одним з найцікавіший витворів архітектури. Вінничани пишаються тим, що його майже не перероблено. Він повертає на початок 1900-их. Втім, а що відомо вінничанам про архітектора Василя Листовничого, чия «робота» залишається однією з найбільш впізнаванних пам’яток архітектури міста?
Про самого архітектора відомо, лише що народився він у Чернігівській губернії, тоді Російської імперії. Походив із козацького роду. Був техніком будівельного відділу Київського губернського правління у 1906 році, цивільним інженером Київського округу шляхів сполучення у 1907-му, архітектором Київського навчального округу (1909) та отримав звання почесного громадянина Києва у 1915 році.
На сторінці Fаcebook «Киівські історії» дослідник Максим Олейніков пише:
«М.Булгаков у «Білій гвардії» всю свою неприязнь до цього персонажа вклав в одну фразу: «інженер і боягуз, буржуй і несимпатичний Василь Іванович Лісович». Таким він описав домовласника Василя Лісовича - Васілісу. Цей герой і його дружина подані письменником як протиставлення родині Турбіних. Прототипом Василіси - Лісовича був реальний власник будинку № 13 на Андріївському узвозі, в якому письменник "оселив" родину Турбіних, Василь Павлович Листовничий (1876-1919). Відомо, що Булгаков часто і банально заливав свого орендаря».
За роки свого життя Листовничий спроектував десятки будівель, серед яких Острожська жіноча гімназія, будинок капітана Четкова у Вінниці, але дуже відомим архітектором так і не став. Не дивлячись на це, брав участь у будівництві павільйонів Всеросійської виставки 1913 року у Києві.
Що стосується будинку № 13 на Андріївському узвозі, то родина В. Листовничого мешкала там на першому поверсі. Його донька — Кончаковська-Листовнича Інна Василівна (1902—1985) сприяла збереженню будинку, що врешті став музеєм М.Булгакова. До речі, вона мала звання праведника Бабиного Яру.
А збудований у Вінниці за проектом В.Листовничого будинок капітана Четкова і досі залишається чи не найцікавішою архітектурною пам’яткою міста. Однак, що нам відомо про історію садиби?
Дворянин і відставний офіцер-артилерист капітан Олександр Матвійович Четков прибув у Вінницю на початку ХХ ст, а саме близько 1910 р. Саме тоді він і найняв київського архітектора Василя Листовничого.
Особняк вийшов абсолютно чудовим. Фасад будівлі прикрашений балконом, спирається на дві колони. Кут будівлі виконаний у формі півкола. Є багато балконів, лоджій. Фасад будинку має гарний рельєф, збудований на крутому узвозі, тому він має кілька входів на різних рівнях, що підкреслюється завдяки контрасту білого і рожевого кольорів. Внутрішнє оздоблення будинку було неймовірно багатим, кажуть, що кімнати були прикрашені безліччю красивих скульптур. Трохи пізніше, після спорудження особняка, біля нього з’явилася красива декоративна огорожа та допоміжні господарські споруди.
До речі, з упевненістю на 99% можна стверджувати, що Григорій Артинов погоджував проект будинку, адже він був міським архітектором. Поки що досліджено не всі креслення вінницьких будинків, які Григорій Артинов старанно архівував. Креслення особняка Четкова ще не виявлено. Можливо, це справа часу…
За понад сто років будинок зазнав певних змін: наприклад, була розібрана веранда а в картуші на одній зі стін будинку був герб Четкових. Але під час багатьох ремонтів його затерли. Всередині будинку в деяких залах збереглося тогочасне оздоблення, зокрема рослинні орнаменти й досі прикрашають будівлю. Вціліло багато оригінальних декоративних столярних виробів, наприклад, двері ручної роботи в стилі модерн та багато іншого.
Капітан Четков мешкав у будинку свого імені лише три роки, і в 1913 р. здав споруду в оренду державі. Що сталося з артилеристом-фізкультурником після революції, невідомо - він покинув країну.
