На Вінничині 22 червня відбувся ХІ Міжнародний фестиваль звичаєвої культури «Живий вогонь». Цьогоріч для дійства підшукали нову локацію - в селі Якушинці. Свято розпочалось народними співами та гуляннями, вражали гостей фестивалю з різних міст та навіть країн майстри, які привезли свої знання та вміння до фестивального містечка.

 

Біля самісінької сцени розташувалася майстриня Наталя, яка приїхала з Літина. Жінка займається ткацтвом вже 15 років. Розповідає, що професію вирішила зробити стилем свого життя. В основному вона спеціалізується на виготовленні орнаментальних поясів.

“Я знаю, що в сучасних людей є бажання вчитися цьому, тому я думаю, що ткацтво відродиться і буде жити знову», - зазначає Наталя.

Прогулюючись далі сувенірними локаціями, натрапляємо на ще одну Наталю, яка проживає в Якушинцях. Дівчина займається виготовленням прикрас із натурального каміння. В основному використовує корали, які, за її словами, пасують до вишиванок. На даний момент найдорожча робота цієї дівчини вартує 1300 гривень. А про те, як зародився такий талант, майстриня каже:

«Це ремесло передалось від бабусі. Мені було 9 років, коли вона навчила мене вишивати, і з тих пір не уявлю свого життя без такого творчого градієнту».

Станіслав Григорович приїхав на етнофест із Дніпра в образі козака-характерника та став «живою локацією» на «Живому вогні». Черга людей, які мали бажання сфотографуватися з цим чоловіком, не зменшувалась ні на хвилину. Козак є представником молодіжного спортивного клубу «Обухівська Січ». Чоловік розповідає, що найбільше в козацтві йому імпонує зброя, тому і вирішив заснувати власну козацьку зброярню. Сам герой здивований симпатією, яку проявляють люди. І охоче розповідає свою історію:

«Це мій перший великий фестиваль. Насправді в козацтві я не так давно, трішки більше чотирьох років. До того, звичайно, в мене були власні амбіції, але маю п`ятьох дітей, і значну частину життя я присвятив їм. А зараз, коли діти дорослі,  можу зайнятись улюбленою справою - козацтвом».

 А ці хлопці приїхали з села Крищенці Тульчинського району Вінницької області та привезли з собою цілісіньку гончарну майстерню з майстром Сергієм Погонцем. Особливість їхніх творінь в тому, що вони відіграють як естетичну роль так і практичну, адже в побуті такі речі не бувають зайві.

Майстер розповідає, що до Другої Світової війни в їхньому селі проживало більше 150 гончарних сімей. І,власне, на тлі такої творчої та роботящої минувшини, Сергій разом з дружиною вирішив відродити цю справу:

«Важливість полягає в тому, що заняття гончарством в першу чергу потребує сильної віддачі. Для того аби стати майстром, потрібно плідно займатися років зо три».

Олена Сашкова приїхала до Вінниці зі сусіднього обласного центру - Житомира. Привезла з собою колекцію унікальних прикрас, виготовлених з джинсової тканини. Презентувала намисто, браслети та витончені жіночі кілечка ручної роботи. Чарівниця розповіла про те, що в майбутньому збирається проводити майстер класи та тренінги для дітей. А на запитання: як ви розпочинали, Олена зізнається:

«Все розпочалось з того, що побачила коротенький ролик в інтернеті. А зараз вирізається стрічка, складається, скручується, потім я її обклеюю, обробляю, щоб не кошлатилось, і виготовляю такі от намиста та сережки»…

Ось так, прогулявшись фестивальними локаціями можна було дізнатись багато чого нового про культуру та традиції українського народу, про старовинні ремесла та новаторські вироби, адже в цьому поєднанні і проявляється індивідуальність українського народу та самої неньки України.