Якщо застуду вчасно і ефективно не вилікувати, практично гарантовано ускладнення. Одним із найбільш вразливих місць вважається носоглотка. У завідувача отоларингологічним відділенням Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова Сергія Приходського своє ставлення до лікування за допомогою телевізійної реклами, нетрадиційних і традиційних методів, але у приватних медцентрах.

«При найменших симптомах нежиті потрібно користуватися судинозвужувальними препаратами. Будь-якими - починаючи від нафтизину»

- Сергію Олександровичу, прийнято вважати, що в період зимових холодів у людей частіше виникають проблеми з носоглоткою і вухами. Це відповідає істині?

- Звичайно. З осені імунітет знижується. На тлі похолодання і гострих респіраторних вірусних інфекцій виникають синусити, етмоїдити, фронтити. Загострюються хронічні процеси. Можна впевнено говорити, що кількість цих захворювань збільшується в два-три рази.

- Сьогодні багато хто воліє лікуватися, зважаючи на телевізійну рекламу. Напевно, Ви теж її бачите. У чому лукавлять автори цих роликів?

- Не кожній людині підходить той чи інший препарат. Треба бачити пацієнта перед тим, як йому щось призначати. Причому, бачити і стан слизової оболонки, і рентгенівські знімки... Що радять з екранів? У вас гайморит - прийміть ці ліки.

Але ж гайморити бувають різними. Бувають випадки, коли гноєм повністю «забита» одна гайморова пазуха або дві, буває, що рідиною. Може трапитися, що клітини гратчастої кістки, лобова і гайморові пазухи «забиті». Варіанти можуть бути різні. Без індивідуального огляду, особисто я б не ризикнув визначатися з лікуванням.

- Як особисто Ви лікуєте нежить?

- При найменших симптомах потрібно користуватися судинозвужувальними препаратами. Будь-якими - починаючи від нафтизину. Закапати собі ніс може кожен. Плюс необхідно промивання носа розчином солі. Антибактеріальні препарати, при появі нежиті, не потрібні.

- Аптечні мережі пропонують великий асортимент судинозвужувальних засобів. Вони відрізняються ціною і виробником. Або є й інші відмінності?

- Різниця тільки в тому, що є препарати довго- і короткотривалої дії. Одні ліки потрібно капати три рази на день, інші - два. Наприклад, нафтизин, фармазолін і галазолін застосовують тричі на день, риназолін-спрей, назол, нокспрей - двічі.

Знову ж, довше 5-7 днів ними користуватися не можна. Я зустрічав людей, які роками капають препарати, а потім приходять на операцію. При тривалому застосуванні судинозвужувальних препаратів у людей з гіпертонічною хворобою може «стрибати» тиск. Крім того, відбувається розростання раковин, через що теж створюється перешкода носовому диханню.

- Розкажіть про найкурйозніший випадок із Вашої практики?

- У 1996 році, будучи інтерном, пішов з професором оперувати бабусю, яка ще напередодні бігала по відділенню. На знімку ми бачили затемнення лобних пазух. Діагностували фронтит. Робили їй відкриту фронтотомію. Коли я подивився в отвір, то жахнувся - мозку не було видно. Гній в капсулі відсунув його майже до потилиці. Пам'ятаю, що забрали стакан гною, хоча особливих симптомів у пацієнтки не було. Тільки голова боліла.

«Сімейний лікар лікує до останнього. Розуміє він або не розуміє, як правильно лікувати, а намагається «тримати» пацієнта»

- У зв'язку з введенням в експлуатацію хірургічного корпусу обласної лікарні ім. Пирогова, отоларингологічне відділення не «переїжджає» в нове приміщення?

- Після завершення ремонту - орієнтовно в лютому - ми переберемося на 4-й поверх 17-го корпусу, який займало відділення судинної хірургії. Там приблизно в 1,5 рази більша площа приміщень. Між іншим, колись там розміщувалося лор-відділення на 80 ліжок.

Зараз у нас 40 ліжок, збільшувати не плануємо, але умови для хворих будуть значно кращими і комфортнішими. Хоча деякі великі палати ми раніше і розділили, але все ж залишилися дві – на сім місць кожна. Так не має бути. А в новому приміщенні буде максимум по чотири людини в палаті.

У відділенні буде передбачена своя операційна. Вона теж буде більша, ніж нинішня. Техніку, включаючи ендоскопічну, беремо стару.  Малоінвазивною мікрохірургією носа і придаткових пазух ми займаємося давно. Правда, нашій ендоскопічній стійці більше 15 років. Бажано, звичайно, оновити. Поки це не передбачається. Новою технікою забезпечили тільки хірургічний корпус.

Разом з тим, не так давно до нашої ендоскопічної стійки,ми, завдяки керівництву лікарні, закупили шейверну систему. Вона допомагає оперувати при поліпозних синуситах, не травмуючи навколишні тканини.

 У наше сьогоднішнє приміщення переходить кардіологічне відділення. Згідно з планами, весь хірургічний профіль сконцентрується в 17-му і новому корпусах, які з'єднані підземним переходом, а в усіх інших розмістять відділення терапевтичних напрямків.

- У зв'язку з реформою первинної ланки медичної допомоги, при скаргах хворого слід звертатися до сімейного лікаря. Прямо до лора не вийде... Чи багато таких, які намагаються «обходити» цю процедуру і шукати шляхи звернення безпосередньо до вузьких спеціалістів?

- Звичайно, звертаються через знайомих. І часто... Сімейний лікар лікує до останнього. Розуміє він або не розуміє, як правильно лікувати, а намагається «тримати» пацієнта. До того ж, зараз він може почерпнути інформацію з Інтернету. Коли вилікувати не виходить, сімейний лікар направляє до вузького спеціаліста.

Причому, у Вінницькій області навіть не в кожному районі є лор. Тому людям доводиться їхати чи в сусідній райцентр, чи до Вінниці. Коли на вторинній ланці передбачений отоларинголог, то він намагається вилікувати пацієнта, а якщо не виходить, то відправляє в «Пироговку». До нас люди надходять переважно з різними ускладненнями. Мені здається, що алгоритм якось не продуманий...

- У чому?

- Я схильний вважати, що пацієнт повинен звернутися до сімейного лікаря, але якщо він сам бачить, що не здатний допомогти, людина зобов'язана мати право прийти до вузького спеціаліста. Припустимо, через один-два тижні після появи скарг. А не через місяць-два.

Справа в тому, що якщо пацієнт потрапить до отоларинголога протягом перших тижнів, то, можливо, правильне лікування дозволить швидше і простіше впоратися з проблемою.

Раніше система диспансеризації передбачала фіксацію хронічних хвороб і розуміння лікаря, що з часом його пацієнт потребуватиме оперативного лікування. Зараз же сімейні лікарі збирають «своїх» пацієнтів, не маючи історії їх хвороб.

Моя сім'я, наприклад, уклала договір з сімейним лікарем, якого я особисто в очі не бачив.

- Чому його обрали?

- Цим займалась дружина. Вони разом навчалися.

«У нашій лікарні добре поставлена діагностика, тим не менш, деякі лікарі хірургічних відділень посилають своїх пацієнтів для обстеження у приватні центри»

- Які з отоларингологічних недуг зараз вважаються найбільш масовими, і що нового пропонує для «боротьби» з ними вітчизняна медицина?

- До 70% пацієнтів скаржаться на проблеми з носовим диханням. Це, як правило, синусити, фронтити, гайморити, етмоїдити, а також викривлення носової перегородки. Чверть ліжок відділення відведені склеромним хворим.

Склерома - хронічне інфекційне захворювання, що характеризується запальними змінами в стінці дихальних шляхів з утворенням гранульом. Воно частіше зустрічається у сільських жителів і людей, які проживають в низинних місцях. І загострюється переважно з настанням холодів.

- Як часто звертаються за допомогою пацієнти, які раніше лікувалися по телерекламі?

- Дуже часто. Більш того, до нас часто приходять і ті, хто до того лікувався в приватних клініках. Мої колеги можуть бути зі мною не згодні, але я з досвіду кажу, що чимало приватних медичних центрів - це банальне заробляння грошей. У вас інше ставлення? Спочатку люди тиждень-другий лікуються там, а потім приходять до нас у занедбаному стані і з ускладненнями.

Наприклад, вчора (інтерв'ю записувалося 11 січня, - прим. авт.) оперував жінку, яка лікувалася в приватній клініці. На рентгенівському знімку у неї було затемнення однієї гайморової пазухи. Там зробили їй пункцію – вийшов гній. Щодня їй проводили промивання. Нібито допомогло. Через тиждень вона, мабуть, промерзла і знову почав виділятися гній.

Коли ми зробили комп'ютерну томограму, то виявилося, що в пазусі є чужорідне тіло – пломбувальний матеріал. Ми його видалили. У підсумку, пацієнтка через день після операції піде додому.

Навіщо було жінці постійно робити процедури, які в підсумку виявилися марними, а їй платити досить суттєві суми? Насамперед не був поставлений правильний діагноз. Якщо б відразу з'ясували, в чому причина виділення гною, то, природно, медцентру не вдалося б на цій жінці заробити.

- Які найпоширеніші помилки допускають хворі, застосовуючи, як прийнято говорити, методи самолікування?

- Засовують у ніс найрізноманітніші речі – каштани, цибулю. Думають, що це допомагає при гаймориті. Пам'ятаю, колись оглядав жінку, яка залила собі парафінову свічку. Ледве її з носа дістали. В аптеках, до речі, продають свічки для вух, які потрібно підпалювати. Люди ведуться.

Наступна тема - препарати від хропіння. Теж дуже популярні. Але поки не відновиш носове дихання і не проведеш втручання на м'якому небі, від хропіння нічого не допоможе.

Бувають і помилки лікарів. Сьогодні прийшла дівчина. У неї гній у всіх пазухах. У приватній клініці їй призначили антибіотик, який діє в сечостатевій системі. Як зрозуміти таке рішення лікаря?.. Він направив її в конкретну аптеку за конкретним препаратом.

- Тому що отримує відсоток з продажів. Ця система працює понад два десятки років. У різних аптечних мереж свої «цифри»...

- Абсолютно вірно. Але це не правильно. І не всі так роблять. Наприклад, «Авіценна» подібним не займається. У нашому відділенні не направляють хворих в аптеку. Пацієнту, або його близьким, дають список необхідних медикаментів і витратних матеріалів. Люди самі вирішують, де це купувати.

З певними препаратами деякі наші лікарі працюють. Я визнаю це. Виходить, що де б не купувався цей препарат, лікар отримує свій відсоток від вартості. І це теж я вважаю неправильним.

Можу більше розповісти. У нашій лікарні добре поставлена діагностика, є і лабораторія, і апаратура УЗД. Тим не менш, деякі лікарі хірургічних відділень посилають своїх пацієнтів на обстеження в приватні центри. Вони сумніваються в кваліфікації колег або якості обстеження? Причина в іншому.

- Відкатах... Хоча за фактом лікарня втрачає гроші. Вплинути на цей процес якось можна?

- Думаю, адміністрація змушена буде в наказовому порядку змусити лікарів в першу чергу направляти хворих в кабінети діагностики «Пироговки». Я вважаю, що співробітники державної установи не повинні мати приватних клінік.

- Виникає конфлікт інтересів.

- Звичайно. Хворі плавно переходять у приватні центри, де з них простіше брати гроші. Лікарня з цього ні копійки не отримує. Моє ставлення до реформи системи охорони здоров'я - це особиста справа. Я вважаю, що українське суспільство не готове до страхової медицини, і механізми збільшення зарплати медиків вогкуваті.

Але при цьому всі ми чудово розуміємо, що досить скоро обласна лікарня ім. Пирогова стане самостійною госпрозрахунковою структурою, якій доведеться заробляти. І чи буде тоді сенс тримати лікаря, який, по суті, дбає не про те, щоб лікарня стабільно працювала, а про заробітки приватного центру?

- У Вашому невеликому кабінеті стіну прикрашають експонати холодної зброї. Колекціонуєте? І як проводите вільний час?

- З родиною. Холодна зброя подобається. Кілька десятків екземплярів приніс на роботу. Колись збирав старовинні монети. Шість альбомів маю. В молодості любив з металошукачем їх знаходити. Спеціально шукав римські монети. Народи, які жили у Вінницькій області в період Черняхівської культури, активно торгували з приморськими містами Римської імперії, тому монет біля Дністра багато потрапляло. Зараз зник інтерес. У кожному селі по 5-6 шукачів є. Всі шукають...

За матеріалами "Реал", Ігор Заіковатий