Від початку війни РФ проти України, органи державної влади припинили здійснювати свої повноваження на окупованих територіях. Громадяни України, на цих територіях нерідко стикаються із труднощами в реалізації своїх конституційних прав.
Так пані Октябрина має статус внутрішньо-переміщеної особи, вона проживала з липня 2014 року у місті Луганську, тимчасово окупованій території України, де їй не здійснювалась виплата пенсії. 6 липня 2021 року пенсіонерка звернулась до Пенсійного фонду України із проханням надати їй роз’яснення щодо розміру заборгованості по виплаті пенсії, починаючи з 2014 року по квітень 2021 року. Заявницю було проінформовано, що з 11 травня 2021 року вона перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, недоотримана сума пенсії в розмірі 80259,54 грн. за період з 11 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року буде виплачена їй після прийняття Кабінетом міністрів окремного порядку. Така відповідь не задовольнила пані Октябрину, а дії Пенсійного фонду України по невиплаті їй заборгованості з пенсійних виплат вона сприйняла як протиправні.
Пенсіонерка звернулась до до Вінницького бюро правової допомоги №1 для допомоги захистити її права та відновити справедливість. Центром було призначено адвоката, який подав позовну заяву до Вінницького окружного адміністративного суду, в якій пані Октябрина просить зобов’язати Пенсійний фонд України виплатити їй заборгованість по пенсійним виплатам.
Однак відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначаючи, що заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Суд дослідивши матеріали справи дав правову оцінку спірним правовідносинам. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В статті 2 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначається, що з метою гарантії дотримання прав і свобод Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Право внутрішньо переміщеної особи на отримання пенсії, в тому числі за минулий час, як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом такої особи. А відсутність встановленого Кабінетом Міністрів механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов’язку здійснити дану виплату та не може позбавляти особу на отримання належних їй сум пенсій.
Проаналізувавши докази сторін та норми законодавства суд прийняв рішення задовольнити позовну заяву пані Октябрини, а саме визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов’язав здійснити виплату пенсії позивачки за період з 11 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року. А також було стягнуто на користь пенсіонерки за рахунок державних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати пов’язані із сплатою судового збору, 908 гривень.
За матеріалами «Безоплатної правової допомоги»
