В Росії можуть хизуватись успішно проведеною «денацифікацією» сотень так званих малих народів, адже більшість їх представників перетворились на сліпих солдатів Путіна, слухняних пішаків, що втратили самоідентичність і зв’язки з власною культурою. Як башкири – колись амбітний та гордий народ, завжди бунтівний. Його майже зламали. Історичну пам'ять стерто. Залишаються лише поодинокі паростки здорового глузду, які вимагають від офіційної Уфи не відсилати «своїх» до України на путінську війну.
Башкири добряче знали, що таке расєйська «гостинність» ще з часів Івана Грозного. Тож після «добровільно-примусового» приєднання усіх земель сучасної Республіки Башкортостану до росії у середині 17-го століття, вони неодноразово повставали проти пригноблення та різноманітних утисків свого народу з боку правлячої кремлівської верхівки.
Деякі повстання башкирського народу збирали свої криваві жнива десятками років… Згадати лише бунт під керівництвом Омеляна Пугачова, до речі, українця за походженням. Вірним соратником вождя повстанців був національний герой Башкирії Салават Юлаєв.
Вже під час Громадянської війни у росії башкири, проголосивши свою незалежну державу Башкурдистан, довгий час успішно та мужньо боролись проти більшовицької чуми… На жаль, та держава проіснувала дуже короткий час…
Але то було колись…
Бо нині історична пам'ять стерта…
А нащадки тих сміливих воїнів степу, які боролись за свою незалежність від диктатури царату та комунізму, вже без вагань рвуться проливати українську кров. Та ще й не соромляться хизуватись цим у різноманітних публікаціях…
Звісно, не всі… Бо ще у березні один із лідерів башкирської національної організації «Башкорт» (визнана в РФ екстремістською) Руслан Габбасов звернувся до голови Башкортостану Радія Хабірова з проханням видати указ «про те, щоб наші башкирські хлопці не вирушали на війну в Україну».
«Якщо ця війна йде волею Путіна, наші башкортостанські хлопці не повинні там брати участь. Видайте указ, щоб наших хлопців на війну не відправляли. Проявіть мудрість і силу волі. Проявіть таку волю, як свого часу виявив президент Татарстану Шаймієв, коли він видав» указ про те, щоб татарстанські хлопці не вирушали до Чечні, скільки вам потрібно покласти життів башкирських хлопців, щоб ви зрозуміли, що ця війна не наша війна, і наші хлопці не повинні там гинути?», - заявив Габбасов.
Самотній голос у пустелі?
Більше подібних виступів у відкритому доступі знайти не вдалось.
Натомість, останні більш менш достовірні дані у відкритому доступі про кількість мешканців республіки, які були принесені у жертву путінському Молоху в Україні та самі теж густо замастили руки кров'ю ні в чому не винних наших співвітчизників, датуються ще 19-им квітня цього року і становлять загалом 64 солдати з республік Татарстану та Башкортостану.
З того часу минуло вже два місяці... А далі «потєрьнєт»? Більш того, і не буде, адже там втрати вже вважають «державною таємницею» Кремля.
Підготував Анатолій Мельник
