У суботу, 29 січня, в Україні відзначається День пам'яті Героїв Крут. Цю дату присвячено подіям кінця січня 1918 року поблизу станції Крути в Чернігівській області, коли загін з близько 400 студентів і бійців вільного козацтва вступив у бій з 4-тисячним підрозділом Червоної гвардії.
Ціною своїх життів молоді українці затримали наступ противника. Особливо країну вразила загибель 27 юнаків, яких було страчено в полоні супротивника. Пам‘ять про Крути повернулася в Україну із відновленням її незалежності в 1991.Через сотню років їхній подвиг порівнюють з обороною Донецького аеропорту.
Після 5-годинного запеклого бою, у якому українці відбили кілька атак більшовиків, командування УНР отримало телеграму з Ніжина, яка повідомляла, що місцевий курінь імені Тараса Шевченка перейшов на бік радянської влади. Тому студентам було наказано відійти від Крут до своїх ешелонів. Більшість українців відступили на поїзді, який чекав їх з іншого боку станції в напрямку Києва.
Однак незабаром з'ясувалося, що 27 студентів і гімназистів з резерву під час відступу потрапили в полон. Командир більшовиків Єгор Попов, розлючений великими втратами в своєму війську (близько 300 загиблих), наказав знищити полонених. Їх було розстріляно або замордовано наступного дня. За свідченнями очевидців, гімназист 7 класу Григорій Пипський перед розстрілом почав співати "Ще не вмерла Україна...", а інші підхопили спів.
Місцевим жителям деякий час забороняли ховати вбитих українців. Пізніше, в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди, їх було поховано на Аскольдовій могилі в Києві.
Бій під Крутами затримав наступ ворога на чотири дні. Це дало можливість українцям утримати Київ на час, потрібний для підписання Брест-Литовського мирного договору. Останній зупинив захоплення УНР більшовиками і фактично проголошував її незалежність.
«Але тоді і протягом наступних двох десятиліть цей бій згадували як трагедію чи навіть поразку. Оборонці станції загинули, більшовики продовжили свій наступ на Київ. Ось що говорили про Крути.
Для більшої драматизації суттєво завищувалася кількість українських втрат, понижувався їхній вік. Відтак згадування цієї події перетворилося в плач і розпач від чергової поразки. Такий підхід далекий не лише від об‘єктивної історичної оцінки того, що сталося під станцією Крути 29 січня 1918 року, але й від справжнього вшанування пам‘яті учасників цих подій», - зазначає колишній очільник Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Він наголошує, що важко здобуту ціною вояцьких життів перемогу знецінюють, називаючи поразкою.
«Загибель у бою близько сотні українських вояків – це трагедія. Але втричі більша кількість ворожих втрат заперечує тезу про поразку. Особливо якщо врахувати, що співвідношення сил учасників бою майже 1 до 10 не на користь українців», - додає історик.
Більшовики зуміли продовжити свій наступ на Київ лише через чотири дні. Для проголошеної лише кілька днів тому незалежної Української Народної Республіки це були визначальні чотири дні, які дозволили їй отримати міжнародне визнання та військову допомогу. Незабаром після цього більшовиків вигнано далі на схід.
«Так, через рік вони знову повернулися, але знов не назавжди. Війна з Росією царською, більшовицькою, путінською триває досі. На жаль, досі на українській землі. Але нині вже – за сотні кілометрів від Києва. В цій війні ми перемагаємо, бо нині Росії протистоїть не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна українська армія. На боці України не кілька держав, що визнали її у 1918, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію», - зауважує В.В’ятрович, додаючи, що «ми переможемо, коли будемо пам‘ятати про Крути як нашу перемогу».
Нагадаємо, сьогодні, 29 січня, у Вінниці відбудеться марш пам'яті героїв Крут.
