Уродженець Донеччини Тарас Сергійович Сірік (позивний «Лід») добровільно долучився до Збройних Сил України восени 2024 року. Він виконував бойові завдання у складі 3-ї окремої штурмової бригади, де служив стрільцем та помічником гранатометника.

Загинув воїн 16 травня минулого року поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.

Йому назавжди залишився 21 рік.

Тарас практично втік з дому на війну. Він прагнув стати на захист України від початку повномасштабного російського вторгнення та зробив це у свої 20 років, – розповідає мати полеглого воїна Вікторія.

Мені ж, аби не хвилювалася, продовжував говорити, що знаходиться у навчальному центрі. Я дізналася правду лише після його загибелі.

Тарас Сірік народився 18 лютого 2004 року в місті Сіверськ Бахмутського району. Він був єдиною надією та опорою для матері й найкращим помічником для бабусі. З дитинства на першому місці у нього завжди був спорт: він професійно займався дзюдо та захоплювався важкою атлетикою. Після школи навчався в Бахмуті на кухаря-кондитера, проте завершувати освіту довелося онлайн у Вінниці, куди родина переїхала з початком великої війни. Там Тарас поєднував навчання з роботою пекарем на хлібзаводі. Згодом він вирішив спробувати самостійне життя у столиці, де працював барменом та менеджером у кафе-ресторанах.

Коли розпочалось широкомасштабне вторгнення, Тарасу щойно виповнилося 18. Він вже тоді рвався на передову, – каже мати Небесного Воїна.

Попри юність, Тарас відчував свою відповідальність перед країною та як справжній чоловік хотів нас усіх захистити. Він був добрим, щирим і мужнім – саме про таких говорять “цвіт нації”. На жаль, його життя обірвалося так рано…

Церемонія прощання з Тарасом Сіріком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.