Із початком реформи децентралізації та створення спроможних громад передбачалося добровільне об’єднання. У більшості областей України за кілька років сформували ОТГ. Але Вінниччина у цьому процесі постійно «гальмувала». Серед основних чинників експерти називають земельні питання. Можна припустити, що сільські голови аграрного регіону не хотіли втрачати свій вплив на розподіл статків від оренди посівних площ і надходження, які нерідко є не облікованими. Як зазначає VinMedia, село Гранів Гайсинського району можна вважати прикладом того, як ці інтереси стали на заваді створення міцної громади.
Термін добровільного об’єднання закінчується у 2019 році. Одним із завдань нового складу Верховної Ради є прийняття закону «Про адміністративно-територіальний устрій» із чітким визначенням меж ОТГ. Для таких областей, як Вінницька, де процес створення об’єднаннях громад відбувався повільно, розроблено «дорожню карту». За нею Гранів відноситься до Краснопільської ОТГ.
Натомість у серпні 2018 року гранівчани отримали погодження на створення власної ОТГ з сусідньою Михайлівкою. Чи виявиться вона спроможною? Так, звісно, Гранів має власну історію. Вперше він згадується у 1411 році, а у 1744-му на той час місто отримало магдебурзьке право. На початку ХХ сторіччя Гранів був центром району та налічував до 8 тисяч мешканців.
Але з тих пір ситуація змінилася. У селі нині проживає близько 2,3 тисяч людей, а працюють лише агропідприємства, орієнтовані на рослинництво. Проте у сільського голови Віктора Боднюка інша думка щодо спроможності такої «міні-ОТГ» і необхідності її створення, але вона не економічна, а емоційна та історична.
«Чому Гранів не має бути центром, зважаючи на нашу історію? Раніше наше село було центровим. У перспективному плані, який був затверджений обласною радою у 2015 році передбачалося, що у нашому районі мало бути 4 об’єднаних громади, зокрема Гранівська», - пояснює Віктор Максимович.
Він переконаний, що Гранів позбавили цієї «прерогативи» ззовні. Сільський голова розказав нашим журналістам, що запитував у гайсинських посадовців, чому «згори» не радять створювати ОТГ на базі села, і ті нібито не змогли йому відповісти.
Відверто кажучи, натяки на певних впливових недоброзичливців здаються заграванням з тими ж емоціями. На Вінниччині є безліч прикладів, коли села об’єднувалися попри кордони районів чи заздалегідь запропоновані поділи. Ці поділи мали характер рекомендацій. Так, до Якушинецької ОТГ Вінницького району приєдналися кілька сіл із Літинського району. Сокиринці й Хижинці Вінницького району вирішили і створили єдину ОТГ, яка не передбачалася жодними «планами».
«Звісно, зараз існує право добровільного об’єднання. Але ми, пропонуючи межі майбутніх ОТГ, орієнтувалися на чіткі показники кількості дітей дошкільного і шкільного віку, адже саме вони гарантуватимуть спроможність громади найближчі десятиріччя. Також бралась до уваги спроможність ОТГ забезпечити якість освіти. Тобто, ми обрали варіанти створення потужних громад», - пояснює принципи формування попереднього плану утворення ОТГ директор Вінницького Центру розвитку місцевого самоврядування Олег Левченко.
За його словами, ні у Гавришівки Вінницького, ні у Гранова Гайсинського району наразі немає шансів на створення спроможної громади самотужки.
«Не історія, а людські ресурси мають грати визначальну роль при визначенні центру громади. І тому ми вважаємо, що у Краснопілки, приміром, створено всі інституції, а Гранів зробив лише кілка кроків. Цього, на мою думку, замало. Не треба шукати «винуватих» чи «зацікавлених». За задумом громада має опиратися не на періодичну допомогу місцевої агрофірми, а мати сталий дохід від сплати податків підприємствами», - зазначає експерт.
Отже можна сумніватися у словах Віктора Боднюка про те, що йому чинили перепони із формуванням потужної Гранівської ОТГ. Чи була б така громада спроможною? Звісно, аргументи сільського голови стосуються того, що у селі чудова школа, дитсадок, створено пожежну команду і комунальне підприємство для вивозу сміття, бюджет у минулому році склав 3,5 млн грн. Тобто село не деградує, але про перспективи розвитку об’єднаної громади він не каже. Можливо, вони не публічні, і саме на це натякає Олег Левченко?..
З іншого боку «емоційні» аргументи Віктора Боднюка перетинаються з родинними інтересами. Його дружина і донька наразі володіють всіма правами на кілька агрофірм, які є найбільшими користувачами землі у Гранові, а частина використовується без договорів оренди. Припустимо, що збереження влади дозволить і надалі квітнути сімейному бізнесу.
«В мене бізнес-інтересів немає. Я знаю, які чутки розносять про мене, однак я прийшов з фермера, та будучи сільським головою собі не взяв жодної сотки землі… Це підприємство дружини (ФГ «Боднюк»). І що тепер, ставши сільським головою мені розлучитися з дружиною? Мене обирали люди, і працюю я для людей», - запевняє Віктор Максимович.
До речі, його дружині і доньці ще належать ФГ «Віта-Агро» і ПП «Гранівський цегельний завод». А у головної родинної агрофірми були доволі серйозні проблеми.
Окрім використання робочої сили без оформлення трудових відносин - і по цьому питанню у ДФС намагалися притягнути до відповідальності посадових осіб наприкінці 2018-го, але працівники у суді почали відмовлятися від попередніх свідчень - у фіскалів існують цілком обґрунтовані підозри вважати, що ФГ «Боднюк» реалізує сільгосппродукцію за готівку, не декларуючи дохід. Останніми роками доходи агрофірми не відповідають розрахунковим показникам з площі, яка обробляється.
Чим це небезпечно для громади? Перш за все через тіньові схеми продажу зерна суттєво зменшується находження у вигляді податків до бюджету ОТГ. Якщо податки не наповнюють скарбничку громади, то про спроможність й мови бути не може. Будь-яка матеріальна допомога родинного фермерського господарства, а така надається, не компенсує втрати місцевого бюджету.
З іншого боку створення нехай не потужної, але своєї «підконтрольної» ОТГ завжди дозволяє впливати на бізнесові процеси. Це як власне «удільне князівство», де втручання ззовні максимально ускладнено… Отже селянам слід уважно проаналізувати всі «плюси» і «мінуси» їхнього найближчого майбутнього.
