28 серпня Вінницька громада прощається з двома мужніми воїнами, які віддали свої життя у боротьбі за свободу та незалежність України.

Дмитро Величко став на захист України на початку повномасштабного вторгнення росії. Він був сержантом 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Дмитро боровся на різних ділянках фронту: у 2022 році захищав кордони України на Сумщині та Чернігівщині, у 2023 році тримав оборону під Бахмутом, а у 2024 році відважно стояв на Луганщині. На жаль, його життя обірвалося 24 серпня в районі селища Білогорівка Сєвєродонецького району. Дмитру було лише 39 років.

У військовому середовищі Дмитро був відомий під позивним "Велікан". Це ім'я він отримав не лише через своє прізвище, а й за великі справи, які здійснював на фронті. Його сміливість та самовідданість під час виконання бойових завдань відзначено нагородою - нагрудним знаком "За мужність в охороні державного кордону".

Дмитро народився 8 вересня 1984 року в місті Кременець Тернопільської області, а згодом переїхав до Немирова на Вінниччині. До великої війни працював у ТОВ "Полімер" у Вінниці, де займав різні посади від менеджера з продажу до механіка. У Дмитра залишилися дружина, 12-річна донька, батьки та бабуся.

Церемонія прощання з Дмитром Величком розпочалася о 9:00 за адресою вул. Зодчих, 12, а о 10:00 панахиду відслужили у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховали воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Олександр Парадовський також добровільно приєднався до Збройних Сил України у перші дні повномасштабної війни. Він служив у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, де не лише воював, але й смачно годував своїх побратимів. Останній бій Олександр прийняв 22 серпня поблизу селища Озерянівка Бахмутського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 46 років.

Олександр народився 1 січня 1978 року у Вінниці. Після закінчення 16-ї школи здобув професію столяра і працював у ТОВ "Вінницька макаронна фабрика". Разом із дружиною виховував двох синів, яким зараз 12 і 15 років. Він був відданим батьком, любив проводити час із дітьми та заохочував їх до спорту, риболовлі та плавання.

На війні Олександр використовував своє кулінарне вміння, щоб підтримувати бойовий дух своїх побратимів, створюючи атмосферу домашнього затишку навіть у найважчі моменти. 

Церемонія прощання з Олександром Парадовським розпочалася поминальною службою у Спасо-Преображенському кафедральному соборі об 11:00. Попрощатися з воїном вінничани змогли також біля будинку за адресою: 1-й пров. М. Литвиненко-Вольгемут, 4. Поховали воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна, світла пам’ять полеглим Героям!