Тема «фейкових журналістів» щоразу виникає напередодні будь-яких виборів. Це питання неодноразово обговорювалося у фаховому колі. І вирішення питання от-от мало б визріти чи за ініціативою самої медіа-спільноти, чи його б урегулювали «зверху». Тим більше, що є ст.171 ККУ, в контексті якої часто тривають суперечки, кого ж можна називати журналістом.

ГО «Вінницький прес-клуб» запропонувала створити онлайн-базу журналістів місцевих ЗМІ і попросила редакції продемонструвати відкритість та долучитися до цієї ініціативи. Обґрунтування, здавалося б, просте і очевидне: «Не секрет, що не тільки напередодні і під час виборів усі добросовісні і відповідальні мас-медійники стикаються із так званими «фейковими журналістами» - особами, що мають журналістські посвідчення, називаються представниками ЗМІ, утім їх видання постійно не функціонують і мають в кращому разі державну реєстрацію. Такі «фейкові журналісти» підривають довіру до ЗМІ, які працюють за законом, дотримуються у етичного кодексу журналіста і несуть відповідальність за свою професійну діяльність відповідно до законодавства. На жаль, питання «липових журналістських посвідчень» та т.з. «фейкових журналістів» на сьогодні в українському законодавстві не врегульовано».
(Насправді, юристи зазначають, що є стаття 358 ККУ, де передбачено відповідальність за підробку документів. Тож, якщо за липові посвідчення нікого не садять - це проблема практики, адже внесення неправдивих відомостей у документ - теж підробка)...

За два тижні до президентських виборів представники «Вінницького прес-клубу» попросили у редакцій надати контактні дані журналістів, які б від редакцій могли бути відряджені для висвітлення виборчого процесу та дня голосування безпосередньо: «Доступ до такої відкритої онлайн-бази дасть змогу учасникам виборчого процесу оперативно перевірити: чи виконує редакційне завдання або чи працює та чи інша особа у редакції, посвідчення якої пред’явила, чи справді ця особа є журналістом, а також мінімізує ризик маніпуляцій в інформаційному полі».
 
Бритоголові журналісти

Мабуть, найвідоміший випадок навали власників журналістських посвідчень відбувся восени 2012 року. Тоді на 11 округу (частина Вінниці та околиці) змагались за право стати нардепом представниця «Батьківщини» Наталя Солейко та самовисуванець, колишній мер Вінниці, колишній голова Вінницької ОДА Олександр Добмровський.

Саме під час підрахунку голосів на ОВК №11 загони «фейкових журналістів» і дали про себе знати. Тоді ще слово «тітушки» не було в тренді, проте це не означає, що подібного явища ЗМІтушок не було.

Як повідомляли ЗМІ, 30 жовтня 2012 року о 23:45 на територію окружної виборчої комісії №11 міста Вінниця увірвалися невідомі. Як повідомлялось, до приміщення ОВК «увірвалося 7 осіб, при цьому один із них пред’явив посвідчення журналіста місцевої газети». Одразу після їх появи в кімнаті був розприсканий газ невідомого походження. Представники політичних партій називали навіть самі видання.

Разом з тим, реальні журналісти під час тих подій отримали ушкодження від працівників міліції. В ІМІ повідомляли, що 4 листопада у Вінниці на виборчому окрузі №11 знімальну групу телеканалу ТВі побила міліція при намаганні журналістів потрапити в залу засідань. Постраждали тодішній гендиректор ТВі Микола Княжицький, журналіст Любомир Ференц та оператор Олександр Тупік. «Ми стояли поруч з входом до ОВК, куди нікого не пускають. Несподівано налетіла міліція, мене кинули на підлогу, штовхали оператора і журналіста», – розповів Княжицький.

Місії міжнародних спостерігачів у звітах зазначали, що серед порушень спостерігалися залякування членів ОВК та ДВК, втручання у роботу ОВК – часто з боку кандидатів, уповноважених осіб, спостерігачів та інших: «У деяких випадках здавалося, що особи, які були акредитовані як спостерігачі або журналісти, брали участь в організованому зриві процесу встановлення підсумків голосування».

Схожі історії, коли депутати місцевих рад, публічні політики та інші персони, яких в буденному житті важко асоціювати зі ЗМІ, а їхні публікації віднайти просто неможливо, представлялися на виборчих дільницях журналістами і демонстрували «ксиви» реальних вінницьких ЗМІ – взагалі явище звичне не тільки для цього регіону, але, мабуть, і для всієї країни.

 
Pro et Contra
 
Хтось зі ЗМІ погодився на пропозицію «прес-клубу», хтось промовчав. Хтось – виступив із різкою критикою.
Звичайно, ця спроба самоорганізації ніяк не врегульована законодавчо. Права журналістів гарантовані кодексами, законами та актами. Жодні списки не можуть мати юридичної сили. Це здавалося б, зрозуміло всім.

Видання «Власно.Інфо» наводить слова медіа-юриста Людмили Опришко, яка коментує цю ініціативу «Прес-клубу»: «Таке може бути. Втім, лише з письмового дозволу кожного журналіста на персональну обробку його даних, і, зокрема, на оприлюднення цих даних. Адже ніхто не має права зробити це просто так. Така ініціатива була б корисною у межах всієї країни, але ніяк не в одному місті. Але для цього потрібно досягти домовленості між усіма журналістами та їхніми організаціями. У даному випадку, на президентських виборах, це допоможе відділити журналістів від «не-журналістів». Після голосування базу повинні закрити. Якщо вона буде відкрита і надалі, то це може отримати негативні наслідки».

Більше того, деякі медійники по-своєму зрозуміли цю ідею і побачили в ній спробу обмежити права журналістів. Хоча, звичайно, це в принципі неможливо зробити, бо будь-яка база не може впливати на існуючі в країні закони.

 

І звичайно, оскільки мова зайшла за обмеження, логічне запитання від журналістів: «А судді хто?». Також медійників обурив поділ на «свій/чужий», хоча про це мова не йшла.

Звичайно, на виборчі дільниці пропустять всіх, у кого є посвідчення зареєстрованого ЗМІ. Таким чином, туди зможуть потрапити власники «ксив», а люди, які працюють, наприклад, на сайтах, які не мають реєстрації – потрапити зможуть не завжди.

Більше того, через такий резонанс вінницькі користувачі соцмереж обіцяли опублікувати списки всіх зареєстрованих під час дня голосування журналістів на виборчих дільницях міста. І майже немає сумніву, що серед журналістів і цього разу вінничани побачать прізвища людей, які зовсім не асоціюються із масовими комунікаціями…

 

Антон Булгаков, регіональний представник ІМІ у Вінницькій області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House