Сьогодні, 6 квітня, Вінниця проводить в останню путь свого сина, батька, та героя – Олексія Максименка.

Олексій Олексійович Максименко народився 28 грудня 1976 року у Вінниці. Закінчивши місцеву школу, він вступив до кооперативного коледжу, де здобув фах товарознавця. Протягом понад двадцяти років працював електромонтером у Замостянському РЕС. Однак, життя Олексія змінилося на корені після вибуху повномасштабної війни.

"Він хотів піти добровольцем ще у лютому 2022 року. Але через стан здоров'я довелося затриматися дома трохи довше. Нарешті, він вирушив на фронт 4 березня. Таким він був: відданий своїй меті, і ніщо не могло його зупинити", – згадує його дружина, Валентина.

Олексій Олексійович служив у складі 14-ї штурмової бригади "Червона калина". Він був помічником гранатометника на Запорізькому напрямку. 29 серпня 2023 року, відстоюючи свою землю, він загинув під Роботиним. Йому залишилося 47 років.

"Мій чоловік був справжнім патріотом. Він говорив: якщо не я, то хто? Краще, щоб я пішов захищати, а не наші діти, онуки", – згадує Валентина.

Олексій залишив у сумі свою дружину, дочку, зятя та маленького онука.

"Він ніколи не скаржився. Кажучи: у мене все добре, а ти дивися за онуком. Він ніколи не відмовляв у допомозі та завжди допомагав своїм колегам. Він був надійним батьком, другом і дідусем. Ми назавжди будемо пам'ятати та нести світлу пам'ять про нього. Його мужня мета захистити нашу родину та країну завжди буде у нашій пам'яті", – додає дружина та дочка полеглого воїна.

Поховали Героя на Алеї Слави Сабарівського кладовища.