До депутата звикли звертатися за матеріальною допомогою. Але повноваження обранця ширші. На думку кандидата у депутати Вінницької міськради від «Української стратегії Гройсмана» Вячеслава Терліковського, насамперед важливо організувати людей для вирішення спільних завдань на окрузі – побудови нового дитячого майданчика чи облаштування зони відпочинку.
«Якісна соціальна політика може бути такою за умови дотримання двох основних постулатів. Це міцна працююча економіка та належний і справедливий розподіл грошей не за принципом «що лишилось – те на лікарню», а навпаки: «найперше – на лікарню, на школу, на культуру»
- Якою є Ваша, як кандидата в депутати Вінницької міськради від «Української стратегії Гройсмана», позиція відносно соціально-гуманітарної політики в місті: якими принципами Ви, як можливий майбутній депутат керуватиметесь у прийнятті рішень по соціальних питаннях розвитку міста?
– Економіка мені ближча. Але саме з економіки і починається… якісна соціальна політика: це комфортне середовище для просторового розвитку, це досконала комунальна система й інфраструктура, це належна діяльність закладів охорони здоров`я, освіти, культури, гуманітарної сфери, туризму, це професійні адміністративні послуги тощо.
Якщо говорити спрощено, то економіка – це створення суспільного блага, а соціальна політика – це справедливий розподіл цього блага між, так би мовити, його споживачами.
Коли ми говоримо про соціальну політику, то підсвідомо розраховуємо на те, що «комусь маємо щось віддати» - без повернення, безкорисно, «просто так»… Але ж така позиція закладалась нам ще за років колишнього СРСР, і, як показав час– вона хибна. Адже ми віддаємо частину створеного суспільного блага у вигляді податків державі далеко «не просто так»!
Ми вкладаємо частину своєї праці в освіту наших же дітей, в здоров`я наших же батьків, в комфортне середовище – наше ж з вами! Тобто говорячи про соціально – гуманітарну політику як держави в цілому, так і нашого міста зокрема, ми маємо усвідомлювати, що її стан – це запорука нашого якісного майбутнього, а тому не можна ставитись до неї за остаточним принципом.
Тому я вважаю, що якісна соціальна політика може бути такою за умови дотримання двох основних постулатів. Це міцна працююча економіка та належний і справедливий розподіл грошей не за принципом «що лишилось – то на лікарню», а навпаки: «найперше – на лікарню, на школу, на культуру»! Саме таких принципів дотримується «Українська стратегія Гройсмана» і конкретно очільник міста Сергій Моргунов.
«В яких випадках я готовий надавати допомогу? У будь-яких, які спрямовані на суспільну підтримку, на розвиток громади, на зміцнення соціальних ініціатив, на виховання молоді та формування громадянського суспільства»
- В яких випадках Ви особисто готові надавати допомогу вінничанам у разі звернень?
- Ми маємо розрізняти поняття «надавати допомогу, сприяти, бути корисним, ініціативним», і «зробити щось за когось»…
На жаль, довгі роки до депутата формувалося таке відношення, як до чарівника: звернулися до нього – він просто дав кошти… «а як же, у нього ж є, він же - депутат». І роками формувалася думка, що депутат більш нічого не може зробити.
На мою думку, діяльність депутата полягає в тому, аби на локальному рівні – вивчити проблему містян, зініціювати її спільне рішення, активізувати громаду до правильних дій, сприяти вінничанам у вирішенні проблем в межах своєї компетенції, допомогти в стосунках з адміністративним корпусом – все для того, аби громада відчула свою спільну і суспільну вагу!
А якщо я, вибачте, буду ходити й прибирати сміття за недбайливими містянами і роздавати «по хатах» матеріальну допомогу – це далеко не депутатська робота…
Отже, проаналізувавши дії свої і громади на локальному рівні, ми переходимо на новий рівень, вже до депутатської зали, до реалізації відповідних рішень: що і як зробити, аби на майбутнє уникнути певних негативних соціальних явищ, аби сприяти громаді у своєму розвитку і становленні, аби спростити процеси в адміністративному вирішенні нагальних питань тих чи інших територій.
В яких випадках я готовий надавати допомогу? У будь-яких, які спрямовані на суспільну підтримку, на розвиток громади, на зміцнення соціальних ініціатив, на виховання молоді та формування громадянського суспільства.
Звернулися, наприклад, з пропозицією встановлення дитячого оздоровчого майданчика: я із задоволенням організую громаду, звернусь до відповідних органів по оформлення документації, домовлюся із будівельниками, проконтролюю процеси, тощо. Головне – соціальна ініціатива, бажання і згуртованість громади навколо гарних ідей!
- Але ж до Вас, як до депутата звертатимуться і по соціально-матеріальну допомогу в конкретних випадках…
- Звісно! І це абсолютно нормально, коли певна категорія населення шукає підтримки у свого місцевого владного представника. Я ще раз нагадую принцип, з яким йде команда «Української стратегії Гройсмана» на вибори: «Кожен житель Вінниці важливий!». В своїй програмі я досить конкретно окреслив свої дії в соціальному напрямі щодо підтримки малозахищених категорій населення: проявляти соціальну турботу та надавати юридичну, матеріальну й фінансову допомогу самотнім людям похилого віку, людям з інвалідністю, багатодітним та малозабезпеченим сім’ям, родинам загиблих учасників АТО/ООС.
- А як ви ставитесь до проблем городян із аварійними під’їздами, нечистими прибудинковими територіями, дворовим простором, хаотичними автопарковками тощо… Люди жаліються, шукають підтримки, йдуть до депутатів…
- Я ж живу у Вінниці поруч з іншими, і мені ці проблеми відомі достеменно! Більшість вінничан підтримують ініціативу міського голови Сергія Моргунова щодо програми співфінансування ремонтів під`їздів і прибудинкових територій, створення спортмайданчиків у дворах, облаштування парковок і інших об’єктів.
В чому її суть? Перше – за кошти міського бюджету не можливо здійснити «всі роботи за всіх», а тому доводиться частково залучає кошти громади. Друге – має місце суто виховний момент: ставлення людини до того, що йому «припало» безкоштовно, докорінно відрізняється від того, за що він сплатив «свої» кошти.
Спочатку програма діяла у розподілі 50/50, але фактично її звели до фінансування населенням 30% вартості робіт, і 70% - міською радою. Ідея спрацювала: люди почали активно самоорганізовуватись, їхні депутати допомагали оформлювати замовлення на ремонтні проекти, почалися активні роботи на прибудинкових територій і в будинках - заміна вікон у під’їздах, ремонти дахів, труб, комунікацій… і головне – люди цінували те, що зроблено, не псували майно, не смітили у дворах, не били вікна!
Ось яскравий приклад спільних дій влади і громади у вирішенні соціальних проблем. І я всіляко сприятиму таким ініціативам, і, звісно, перейматимусь комунальними питаннями:
- дбатиму про благоустрій та озеленення прибудинкових територій, облаштування парковок,
- озеленення та видалення аварійних дерев,
- своєчасне вивезення сміття й облаштування майданчиків для нього
- допомагатиму мешканцям житлових будинків у проведенні ремонтів входів в під’їзди, сходових клітин, під’їздів, стін та дахів, комунікацій,
- сприятиму в облаштуванні біля під’їздів зручних місць для відпочинку пенсіонерів, людей з інвалідністю (облаштування пандусами) та матусь з дитячими візками.
Це поточна робота, але робота спільна – депутата і громади: самоврядці матимуть важелі впливу щодо вирішення актуальних питань громади; громада, в свою чергу, має бути ініціативною у провадженні своїх ідей.
Ось ця своєрідна синергія, спрямована на єдність дій обов’язково буде результативною і позитивною!