У військовій прокуратурі Вінницького гарнізону 15 травня заявили про затримання «шантажиста санаторію для атовців». Нібито «профспілковий лідер зажадав від керівництва оздоровчого закладу кошти за відкликання судових позовів та припинення діяльності своєї профспілки». Також зазначалося, що «під час отримання 264 тисяч гривень хабарника було затримано». Фігурант цієї справи вінничанин Андрій Бондаренко вийшов під заставу та стверджує, що матеріали провадження були сфабриковані. Більш того, він заявляє про численні порушення з боку силовиків.

Нагадаємо офіційну інформацію, яку розміщено на сайті військової прокуратури Центрального регіону. Згідно з нею, «на початку травня до правоохоронців звернулися представники громадської спілки «ГО учасників бойових дій та волонтерів АТО» та керівництво ТОВ «Санаторій Поділля», що розташований в м. Хмільник Вінницької області. Заявники повідомили, що голова профспілкової організації створює штучні перешкоди для діяльності санаторію, який займається оздоровленням діючих військовослужбовців та ветеранів АТО. При цьому, напередодні голова профспілки висунув вимогу надати йому 264 тисячі гривень за передачу печатки та установчих документів на свою первинну організацію, а також відкликання поданих ним судових позовів. За умови отримання «винагороди» він пообіцяв не заважати роботі санаторію і припинити діяльність профспілки.

Неправомірну вигоду у розмірі 264 тисячі гривень вимагач отримав, що задокументовано в ході негласних слідчих дій. Після цього підозрюваного затримано в порядку ст. 208 КПК України за участю співробітників Управління СБ України у Вінницькій області та слідчих слідчого управління ГУ Нацполіції у Вінницькій області».

Затриманий тоді Андрій Бондаренко розповів NaПарижі іншу версію того, що відбувалося. За його словами, близько 20.00 поблизу кафе у Хмільнику, коли він з відкритого майданчика підійшов до власної автівки, його "поклали" на землю двоє чоловіків, а лише потім вони представилися співробітниками спецслужби.

«Я просив їх надати можливість забрати телефон зі столика, аби викликати знайомого адвоката. Мені відмовили. На першому ж допиті у військовій прокуратурі я пояснив, що ніколи не був головою профспілкової організації санаторію, і це вказано у протоколі. Також у документі зазначено, що при огляді в мене нічого не знайдено», - пояснює вінничанин.

За словами громадського діяча, вже після складання протоколу йому надали державного адвоката, але коли у Вінницькому міськсуді обирали міру запобіжного заходу, з’явився інший захисник. Але знову ж таки викликати знайомого адвоката А. Бондаренку не дали.    

Як і просила війська прокуратура, вінничанина, якого підозрювали у вчиненні правопорушення за ч. 4 ст. 368-3 КК України, залишили під вартою терміном на 2 місяця з правом внесення застави у 264 тисячі. Але ж на якій підставі?..

«Нібито під час негласних слідчих дій «слухали» моє спілкування із заступником керівника санаторію по персоналу, де я вимагав $10 тисяч за відкликання всіх позовних заяв з судів, як голова профспілки. Я заперечую це. А ще з документів, які я побачив, дізнався, що у моїй машині знайшли імітаційні банкноти у п’яти пачках. Але ж я до них навіть не торкався, і не знаю, звідки і коли ці папірці з’явилися в авті», - пояснює А. Бондаренко.

Він стверджує, що, як керівник ГО «Подільський центр протидії корупції», у 2017-му подавав заяву у поліцію, зазначаючи, що керівництво санаторію перешкоджає діяльності профспілки, яку очолює вже колишній співробітник закладу. Також, за словами Бондаренка, через суд вдалося добитися того, аби цю заяву внесли до ЄРДР.

«За місяць до затримання у Хмільнику я почав вимагати відповідь, цікавився, в якому стані перебуває провадження, а якщо воно закрите, то просив надати копію відповідної постанови. Відповіді я так і не отримав», - запевняє громадський діяч.

Перебуваючи у СІЗО, Андрій Бондаренко був «травмований». Інакше кажучи, 28 червня вінничанина жорстоко побив співкамерник. Під час медичного огляду у нього діагностували переломи трьох ребер та множинні забої м’яких тканин. Сам Андрій Бондаренко переконаний, що «за ґратами» отримали «замовлення» на його вбивство.

«Мені пощастило вийти живим. Наскільки я зрозумів, якщо б трапилося найгірше, то потім констатували б смерть через серцеву недостатність», - припускає правозахисник.

Натомість друзям Андрія вдалося зібрати необхідну суму, і через 53 дні після затримання він вийшов на волю.   

«За час перебування у СІЗО слідчого я бачив лише одного разу. За тиждень до виходу, коли після побиття перебував у лікарні, до мене прийшов співробітник СБУ і пояснив, що слідство подовжується на місяць. А до того я дізнався що моєю «справою» займалася група з 14 слідчих Нацполіції», - вказує Андрій Бондаренко.

Наразі він стверджує, що під час затримання та подальших дій силовики припустилися низки порушень, а саму справу відносно нього сфабриковано.

«Перше. Процесуальне керівництво у справі вела військова прокуратура. Чому? У наказі ГПУ чітко регламентовані випадки, коли військові прокурори можуть «втручатися». Жодного  не знаю… Друге. Обшук автівки відбувався без мене і моїх представників. Третє. Мені відмовили запросити свого адвоката. Четверте. Експертизи матеріалів з «прослушки» досі немає. П’яте. Не знаю, чим займалися слідчі, але мене й досі не викликають на допит. Не думаю, що варто далі продовжувати», - зазначає вінничанин.

Проте в нього є власна думка щодо того, кому він «перейшов дорогу». Андрій Бондаренко переконаний, що став на заваді відразу кільком «служителям закону», оскільки міг викрити їх незаконну діяльність.

«Сьогодні моя справа розсипається. Але я не хочу мовчати, хоча й став обережнішим… Наполегливість щодо розслідування відносин профспілки і санаторію «Поділля» можна вважати однією з причин через яку, справу завели на мене. Інша – скарга до СБУ на те, що свого часу голова ПП «Перемога» незаконно продав корпоративні права на цей медичний заклад нинішнім приватним власникам. У Службі Безпеки мені відповіли, що звернення передали до Генпрокуратури», - поясняє А. Бондаренко.

Також він каже, що є «незручним» і для окремих правоохоронців, адже «вимагав справедливого розслідування» по інших справах.

«Є «зниклі» 2 340 тон цукру Аграрного фонду, які за документами нібито зберігаються на Кирнасівському цукрозаводі Тульчинського району. Я піднімав цю тему у 2017 році, і кримінальне провадження відкривали. В мене є докази існування незаконного бізнесу по випалюванню вугілля в Тростянецькому районі, в одному з сіл - виділення бюджетних коштів на ремонт даху в 2018 році та не проведення робіт по факту, а в іншому – знищення майна», - запевняє правозахисник, стверджуючи, що саме його громадська діяльність стає кісткою у горлі, тому недоброзичливців вдосталь.

Наразі А. Бондаренко практично переконаний у тому, що прогресу у справі про «шантаж» чи «хабар», чекати не варто. Втім час покаже, чи матимуть наслідки його «одкровення» щодо причин затримання та дій правоохоронців. Також сподіваємося, що найближчим часом провадження щодо правозахисника або закриють, або передадуть до суду для неупередженого вивчення.