У Полтаві після тривалої дискусії щодо перспектив демонтували пам’ятник російському полководцю Олександру Суворову. Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар у місцевих ЗМІ надав вичерпний коментар, пояснивши причини несприйняттям філософії імперського полководця. В інших місцях України подібного процесу поки що помічено не було. Зокрема й на Вінниччині, де полководцю встановлено декілька пам’ятників.
Як все відбувалося у Полтаві? Спочатку – до січня 2019-го - монумент стояв у дворі Київського військового ліцею імені Івана Богуна, проте з ініціативи керівництва навчального закладу його було прибрано. Після цього пам’ятник Суворову перемістили як експонат до Полтавського музею важкої бомбардувальної авіації, який є філією Національного військово-історичного музею (НВІМ).
Директор УІНП Антон Дробович направив туди листа, в якому закликав демонтувати монумент, оскільки він «не є пам’яткою історії, мистецтва, культури, архітектури, містобудування, науки та техніки».
«Його було виготовлено у 1974 році скульптором-аматором, а тому питання його художньої цінності відкрите. Зазначений пам’ятник був одним з елементів радянської наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною Незалежності. Отже, доцільність музеєфікації та експонування цієї пам’ятки може розглядатися у контексті монументальної пропаганди епохи СРСР», — пояснив він.
Керівництво НВІМ пішло назустріч та демонтувало спірний експонат.
«Медійний розголос, позиція УІНП, громадськості і ветеранів російсько-української війни та конструктивний, виважений підхід дирекції Національного військово-історичного музею України унеможливили прославляння у Полтаві російського імперського діяча. Для нас як для країни, яка протистоїть російській агресії, це не просто питання символів, а принципово важливе історичне питання. Суворов входить до пантеону героїв СРСР, нині путінської Росії, раніше — Російської імперії. Україна має своїх історичних Героїв. Суворов має явну негативну репутацію в історії України. І це підтверджує ціла низка, досліджених науковцями фактів», — аргументував позицію Олег Пустовгар.
Як зазначається на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті, у 1768‒1769 роках російський полководець Суворов був безпосереднім учасником придушення Коліївщини — козацько-селянського повстання в Правобережній Україні, зокрема на Вінниччині.
А завідувачка кафедри історії України Полтавського педуніверситету Людмила Бабенко розповіла, що під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії понад 30 тис. кримських християн (греків і вірмен), внаслідок якої загинуло близько половини переселенців. Суворов причетний до винищення частини ногайців ‒ народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я — території південних областей сучасної України. У 1794 р. очолюваний Суворовим російський каральний корпус придушив польське визвольне повстання на чолі з Тадеушем Костюшком.
Суворов був хоча і талановитою людиною, але людину свого часу, яка виконувала амбіційні плани Катерини ІІ і впевнено заявляла: «Мы руские – враг перед нами дрожит»!».
У Полтаві мають власну думку, а в Ізмаїлі, Очакові, Одесі, Херсоні, Голій Пристані чи Тульчині – можуть дивитися на це інакше. Нагадаємо, у самісінькому центрі Тульчина встановлений пам’ятник Генералісимусові, а одна з центральних вулиць носить його ім’я. Суворов є одним з представників місцевого «пантеону». Пам’ятник полководцеві було встановлено у 1954-му. Він є копією з моделі одеського скульптора Едуардса, як стоїть в Їзмаїлі, хоча виготовлявся та прикрашав спочатку румунське село Тиргул Кукулуй поблизу Римникського поля, де Суворов отримав свою блискучу перемогу над турками.
Також у Тульчині є погруддя Суворова.
У Тиманівці поблизу Тульчина у 1947 року було відкрито музей О.Суворова. Він розташований у будинку, де російський полководець жив у 1796-1797 роках. У цей час його штаб-квартира знаходилася в Тульчині.
У селі збереглися суворовські казарми, залишки земляних будов, де Суворов навчав солдатів, як штурмувати ворожі укріплення. Тут Суворов написав свою книгу «Наука перемагати». Будівля музею знаходиться у центрі села. У 1954 році біля неї було відкрито погруддя полководця. Музей є «візитівкою» Тиманівки, як і місцева каша. Більш того, в українських музеях стоять різні погруддя, навіть більшовиків. Це нормально.
Зазначимо, на Вінниччині жодного разу у публічній площині не обговорювалось, чи варто відмовитися від «зайвого» Суворова через певний негативізм, пов'язаний з його особою. Більш того, у суспільстві немає єдиної думки щодо пам’яті до постатей, які не мають відношення не тільки до сучасних подій, а й навіть до ХХ-ХХІ сторічь.
