Одна з найскладніших тем сьогодення - свято під час війни. Чи можна взагалі говорити про радість, щастя та святковий настрій у часи, коли війна охопила наше життя? Це питання - глибока моральна дилема, що вимагає ретельного обміркування та обговорення.

Ми попросили вінничан відповісти на питання:  «Як Ви вважаєте, чи допустиме відзначення світських свят під час війни?»

Галина Анатоліївна, 52 роки, вінничанка:

- Звичайні люди, як ми з Вами, не винні в тому, що коїться в країні. Мені дуже шкода дітей, що переживають такі страшні події, тому думаю, що вони заслуговують на свято. В них ці нелюди забрали дитинство.

Юрій, 35 років, військовий

- Я лише проти клубів та дискотек під час воєнного стану. Щодо аніматорів, шкільних свят, виступів, весілля нічого проти не маю. Я ТАМ задля того, щоб моя дружина, діти, батьки були у безпеці ТУТ. Тому я хочу, щоб звичайні люди ловили момент та насолоджувались ним, але пам'ятали завдяки кому вони це можуть робити.

Іннеса, 18 років, студентка:

- Це допустимо, але якщо це нікому не заважає та не зачіпає почуття інших людей. І головне, це відсутність кацапських пісень!

Олексій, 44 роки, охоронець:

- Якщо щось масштабне, то ще рік хай почекають. Якщо якесь сімейне свято, то робити це максимально тихо, з повагою до військових та після святкування обов'язково задонатити на ЗСУ, таким чином подякувати за це.

Микола Іванович, 67 років, пенсіонер:

- Немає чому радіти, свята почекають. Спекти булку з маком, випити чаю і буде вам святкування.

А що думають самі організатори івентів? Запитали у Віолетти, працівниці святкової агенції. Дівчині 20 років. Два роки тому, перед війною, вона, навчаючись за спеціальністю менеджмент, разом із матір’ю створили свою агенцію свят. Звичайно, не склалося, як хотілося. Війна внесла свої корективи. Але вирішили, що агенція має працювати, а частину прибутку надсилати на донати ЗСУ та благодійність.

- Ви розуміли ризик продовжувати під час війни свою роботу?

- Всі розуміють та знають, що воєнні конфлікти завжди супроводжуються стресом і небезпекою людей. Але свято під час війни може мати певне значення. Розумію, що деякі люди можуть почувати сумніви або недоречність проведення їх. В той же час, наша мета була у тому, аби зробити фокус на дитячих святах. Адже у малечі і так вкрав ворог дитинство. За цей час ми зрозуміли, що для військових такі івенти – важливі. Вони не можуть привітати особисто свою дитину, яку не бачили тривалий час, але дуже хочуть подарувати їй свято та незабутні емоції. Такий подарунок дарує дитинці відчуття присутності батька.

Жінки, які народжують дітей під час війни, знаходяться у певному шоці. Тому для них важливо зафіксувати момент народження дитини. Особливо це важливо, коли чоловік на фронті.

- А негатив зустрічали?

- Був один неприємний випадок. Після закінчення роботи заносили речі до автомобіля. Підійшов незнайомий чоловік. Почав лаятися, матюкати, погрожувати, обзивати нас «колаборантами» та верескотіти: як це так? в країні війна, а ми вмикаємо діткам музику та радіємо... Ми розуміємо агресію, яка панує у суспільстві, тому із командою швидко зібрались і поїхали, аби не провокувати людину далі.  

- Особисто для себе, як Вам вдається долати і тривожність, і дарувати людям радісні моменти?

- Важке запитання.  Вважаю, що свято під час воєнного конфлікту може мати кілька важливих переваг. Насамперед воно створює атмосферу єднання та солідарності серед людей, які проходять через труднощі разом. Свято може надати підтримку тим, хто переживає найбільші труднощі внаслідок війни – біженцям, учасникам війни, військовим, ветеранам та їхнім родинам. Ми щиро вдячні нашим Захисникам та Захисницям за можливість жити та працювати.

- А як Ви бачити свою роботу після війни?

- Нас стимулює майбутня перемога.  Так багато ідей і планів, які ми хочемо реалізувати. Сьогодні це залишається «на папері». Але вірю, що все здійсниться,  щоб надавати найкращі святкові послуги нашим клієнтам. А зараз у своїх соціальних мережах ми публікуємо та закриваємо збори для наших військових, влаштовуємо благодійні акції для діток з фізичними вадами та переселенців. Всі разом, маленькими кроками наближуємо НАШУ перемогу.

Карина Василюк, студентка ДонНУ