Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!
Обоє воїнів добровільно стали на захист України в перші дні великої війни. Обоє воювали у лавах 120-ї бригади ТрО, і хоча в результаті передислокації їхні бойові дороги розійшлися, кожен на своєму місці продовжив самовіддано боронити рідну землю. Останній свій бій воїни прийняли 5 жовтня 2024 року… Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Віктор Петлінський брав безпосередню участь у бойових діях в АТО/ООС. І з початком повномасштабного ворожого вторгнення знову добровільно долучився до захисту України. Був на передовій вже з 25 лютого 2022 року. Пройшов чимало військових шляхів із вінницькою 120-ю окремою бригадою територіальної оборони, а пізніше його бойовою родиною стала 123 бригада ТрО. Був і стрільцем, і розвідником, і кулеметником. Брав участь у боях за Бахмут, поблизу Кринків та Вугледару. Життя воїна обірвалося при виконанні військового завдання 5 жовтня біля села Богоявленка Волноваського району Донецької області. Йому було 46 років…
Народився Віктор Петлінський у селі Червоний Степ (тоді Голендри) Калинівського району 21 січня 1977 року. У цивільному житті працював приватним підприємцем та виростив двох синів.
«Батько був для нас взірцем в усьому. Він ніколи не рахувався з власними потребами, а старався для людей. Мав непересічну силу волі та духу. І навіть у найважчі хвилини не втрачав розсудливості та оптимізму. Казав, що все обов’язково буде добре…» – говорить син полеглого воїна Олександр.
Прощання з Віктором Петлінським розпочнеться о 9:00 біля його будинку за адресою: вул. Дмитра Білоконя, 28 (мкрн Тяжилів). Вінничан просять також о 9:30 вшанувати Героя живим коридором. Траурний кортеж рухатиметься за маршрутом вул. Дмитра Білоконя, 28 – вул. Левка Лук’яненка у напрямку Черкаського шосе.
Поховають воїна на кладовищі у його рідному селі.
Олександр Косаковського звістка про повномасштабне російське вторгнення в Україну застала, коли він перебував далеко за її межами. Проте, не вагаючись, чоловік першим же рейсом повернувся на Батьківщину і став на її захист. Воював у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони. З позивним «Косар» брав участь у найгарячіших боях на сході нашої країни. Спочатку як солдат мінометної батареї, а згодом – інженерно-саперного відділення. Загинув Олександр під час виконання військового завдання поблизу міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області. Непоправне сталося 5 жовтня. Воїну навічно залишилося 44 роки…
Народився Олександр Косаковський 18 серпня 1980 року у селі Михайлівці Могилів-Подільського району. Після закінчення місцевої школи здобув професійну освіту у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства. А у 2004 році отримав також диплом Вінницького інституту регіональної економіки та управління, де освоїв кваліфікацію юриста. Майже всю свою трудову діяльність Олександр пов’язав із фермерською справою. Проживав родиною у Вінниці, в якій плекав сина. Наразі хлопчику 8 років.
«Олександр передусім дбав про добробут сім’ї, задля цього й поїхав працювати за кордон. Але, коли розпочалася повномасштабна війна, відразу ж повернувся, бо мав чітке переконання, що так мають чинити всі свідомі українці, – розповідає дружина полеглого воїна Олена. – Він був дуже добрим і світлим. Справжнім чоловіком і найкращим батьком…»
Церемонія прощання з Олександром Косаковським розпочнеться сьогодні о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
