Руслан Григорович Дідик став на захист України восени 2024 року. Він служив у складі 153-ї окремої механізованої бригади, обіймаючи посаду гранатометника у взводі. Брав участь у бойових діях проти російських окупантів на Донецькому напрямку.

Свій останній бій воїн прийняв 23 січня минулого року поблизу села Андріївка Волноваського району.

Йому назавжди залишиться 40 років.

До останнього його рідні – батьки, сестра та племінниця – не втрачали надії, що звістка про зникнення безвісти не є остаточною. Вони намагалися знайти будь-яку інформацію, спілкувалися з побратимами Руслана. Усі, хто його знав, відгукувалися про нього лише з теплом: він був відважним, не боявся братися за найскладніші завдання та завжди підтримував інших.

Руслан Дідик народився 18 вересня 1984 року в селі Уладівка Літинського району. Після закінчення школи пройшов військову службу, а згодом розпочав трудову діяльність. Спочатку працював на цукровому заводі у рідному селі, пізніше переїхав до Вінниці. Його останнім місцем роботи в цивільному житті було підприємство, що займалося виготовленням і встановленням дверей.

Сьогодні за Русланом плачуть усі сусіди. Вони його знали як людину великої душі та серці. Він нікому не відмовляв: допомагав стареньким, малюкам, молодим батькам із дитячими візочками, – розповідає сестра полеглого воїна Тетяна.

Мріяв після війни одружитися, створити велику сім’ю, але найголовніше – про мир і спокій для України…

Церемонія прощання з Русланом Дідиком розпочнеться о 10:00 за адресою: вул. Стеценка, 57.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Ігор Сергійович Осаволюк (позивний «Історик») став на захист суверенітету та незалежності України у 2023 році. Він служив стрільцем-санітором у відділенні механізованого взводу 124-ї окремої бригади територіальної оборони (Херсон), а також виконував бойові завдання у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади.

Життя воїна обірвалося 29 лютого 2024 року поблизу села Георгіївка Покровського району на Донеччині.

Йому було 26 років.

Ігор Осаволюк народився 19 червня 1997 року у Вінниці. Тут він закінчив ліцей №29, після чого здобув вищу освіту в Київському університеті економіки і права та Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського. Працював помічником юриста, вихователем в училищі, а перед мобілізацією до війська влаштувався на завод «Форт».

Ігор був ще дуже юним та тільки шукав себе у професії, проте незмінною залишалася його любов до історії та рідного міста. Він був справжнім патріотом Батьківщини. Багато читав і досліджував, знав досконало минувщину України та переймався за її майбутнє, – розповідають рідні полеглого Захисника.

Ігоря важко було заскочити у поганому гуморі. За життєрадісність, вміння зберігати спокій та виваженість його поважали друзі та колеги. Він дуже любив маму, яка, на жаль, рано залишила цей світ, після чого взяв на себе турботу про батька… Цінував також кожен день, проведений разом із сім’єю старшого брата

Церемонія прощання з Ігорем Осаволюком розпочнеться:

• об 11:00 за адресою: вул. С. Зулінського, 33/24
• о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору

Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.