Вічна шана та доземний уклін Захисникам! Щирі співчуття родині та близьким!
Олег Станіславович Мерзлий (позивний «Кубік») став до лав Збройних Сил України восени 2024 року. Після проходження навчання у Великій Британії він служив оператором радіоелектронної боротьби у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка
Захисник виконував бойові завдання на одному з найважчих напрямків – Покровському.
16 листопада 2024 року після бою поблизу села Пустинка Донецької області зв’язок із ним обірвався. Відтоді Олег вважався зниклим безвісти. Майже два роки його рідні чекали на будь-яку звістку про долю воїна, однак зрештою отримали трагічне підтвердження його загибелі.
Олегу назавжди залишилося 26 років...
Увесь цей час батько й я сподівалися, надіялися та вірили, – розповідає сестра полеглого Героя Оксана.
Щосуботи з молитвою я долучалася до акцій пам’яті у рідному місті, їздила на подібні заходи й до Києва. На жаль, підтвердилося найстрашніше… Звістка про загибель Олега розбила нам серце. Але попри невимовний біль, сьогодні ми нарешті зможемо спокійно та з усіма почестями поховати брата вдома…
Олег Мерзлий народився 29 вересня 1998 року у Вінниці. Навчався у школі №5, а після її закінчення вступив до Вищого художнього професійно-технічного училища №5. Там він опанував одразу кілька професій – штукатура, лицювальника-плиточника та майстра монтажних систем утеплення будівель.
Після навчання Олег майже три роки працював на одному із заводів у Польщі. У 2020 році повернувся до України та продовжив працювати на Батьківщині. До мобілізації він працював у відділі логістики однієї з відомих торговельних мереж.
Дуже рано нас спіткало велике горе: кілька років тому пішла у засвіти наша мама. Попри важку втрату, Олег залишався світлою, веселою та життєрадісною людиною. Завжди усміхнений і позитивний, він із глибокою повагою ставився до старших і з щирою любов’ю – до друзів та однолітків. У студентські роки його захоплювали українські народні танці, де він став надійною опорою та партнером для дівчат, – згадує сестра Захисника.
Брат мав великі плани на майбутнє. Проте він ні на мить не замислювався над тим, щоб уникнути служби. Олег не боявся, не тікав і був відданим Батьківщині до останнього подиху…
Церемонія прощання з Олегом Мерзлим розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Віктор Порфирович Гусляков (позивний «Цой») став до лав Збройних Сил України взимку 2026 року. Воїн служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг», де виконував бойові завдання на Оріхівському напрямку на посаді спорядника наземних дронів
6 серпня 2026 року поблизу селища Новотаврійське Запорізької області Віктор загинув під час виконання бойового завдання.
Йому було 45 років...
Побратими згадують Віктора як сміливого та надійного воїна, який завжди був готовий іти вперед. Тієї трагічної ночі його група вирушила на чергове бойове завдання, однак дорогою потрапила під масований ворожий обстріл. Віктор першим помітив FPV-дрон та встиг попередити побратимів. Завдяки цьому троє членів екіпажу залишилися живими.
На знак вдячності та пам’яті про побратима військовослужбовці присвятили Віктору вірш. У ньому вони згадали його позивний та відданість службі:
Цой – позивний, що знав увесь підрозділ,
Де РБНС тримав свій бойовий рубіж.
Ти не лишав ніколи друзів в горі.
Завжди йшов першим крізь буревій і ніж…
Віктор Гусляков народився 5 листопада 1980 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої школи №27 він вступив до Центру професійно-технічної освіти №1, де здобув спеціальність автослюсаря. Після строкової служби Віктор розпочав трудовий шлях. Тривалий час працював на науково-виробничому підприємстві «Гамма», а згодом – на одному з місцевих ринків будівельних матеріалів.
На війні брат часто слухав хіт свого зіркового тезки Віктора Цоя про те, що війна – справа молодих і найкращі ліки від зморшок, – ділиться сестра полеглого Героя Світлана.
Він був моїм молодшим братом. Тим, хто приносив звідусіль котиків та виходжував їх. Тим, хто не терпів корисливих людей та завжди до всього ставився з гумором. Наприклад, коли я поскаржилася на повітряні тривоги, він відповів: “Дивно, а у нас на передовій тихо…” Тим, хто був найкращим дядьком і другом для моїх дітей та дідусем для моєї першої онуки… Віктор понад усе мріяв, щоб якнайшвидше закінчилась війна і діти жили під мирним небом
Церемонія прощання з Віктором Гусляковим розпочнеться:
- об 11:00 за адресою вул. Л. Лук’яненка, 33
- о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
