На нещодавно звільнених ділянках Харківщини українські військові знайшли багато трупів російських солдат. Їх кинули. Як завжди. Показовим є приклад затонулого крейсеру «Москва». Кремлівська пропаганда каже про одного загиблого, декілька десятків зниклих без вісті, а усім, хто поранений, але вижив, наказано не розголошувати деталі. Долею тих, хто був на кораблі у військкоматах не цікавляться, а рідні лише сподіваються на символічну допомогу. Тема засекречена. Проте у регіональній російській пресі «спливають» окремі нюанси.

Майже через місяць після знищення українськими воїнами «красы та гордости» расєйського чорноморського флоту – крейсера «Москва», час від час випливають назовні нові прізвища загиблих та поранених моряків. І це незважаючи на суворе табу цієї теми у центральних ЗМІ та серед пропагандистів різного ґатунку…

А от журналісти із певним присмаком «нейтральності» все ж таки публікують нові, свіжі та досить цікаві й характерні подробиці загибелі корабля та яскравого ставлення путінського режиму до своїх вірних слуг… Ці певні відвертості розповідають їм доведені до відчаю рідні й близькі моряків, як правило, з далекої глибинки, яким часто взагалі немає чого втрачати...

Досить показова історія чергового пораненого моряка – такого собі 19-річного Булата з Набережних Челнів, що у Татарстані. Призов... Служба на «красе и гордости» - щастя для провінційного юнака... Звісно, участь у вторгненні до України... «Патрулирование»... «Ракетна» ніч та чіткий шлях за усіма відомою адресою до «родной гавани»... Поранення, шпиталь у далекому Пітері... «Рідний» військкомат, який першим дізнався про знищення корабля та долю моряка… від його матері... Підписка про нерозголошення на випадок «как бы чего не вышло»... Традиційний ігнор від командування чорноморського флоту рашки та багатьох інших відповідальних чинів у погонах та у високих кріслах високих кабінетів... Митарства батьків, рідних й близьких у пошуках справедливості…

І ще цікава деталь… За словами матері пораненого Булата, на «Москві» загалом служили 8-9 матросів з Татарстану. І, як зазначає у відчаї жінка, відповідальні місцеві «військкомівські» чиновники взагалі навіть не поцікавились долею жодного з них…

Тож чекаємо у відкритому доступі нових подробиць «бабаху» на крейсері, прізвищ та імен загиблих, поранених й зниклих без вісти моряків?

Або й надалі – «мовчання ягнят»? Як у відомому випадку із тим же таки батьком матроса Шкребця…

«Русские своих не бросают?»

І дуже красномовна цифра у як мінімум 507 путінських вояків родом з Поволжжя, які вже загинули під час вторгнення рашки до України. Це станом на 7 травня та чию смерть вже офіційно підтвердили військові, чиновники місцевої влади або родичі...

Скріни додаються…

Підготовив Анатолій Мельник