Шість директорів за дев'яносто років: історія Першого ліцею

Школа, яку збудували напередодні катастрофи

Будівлю на тодішній околиці Вінниці звели в 1936 році. До війни заклад не мав ще гучної назви, це просто школа №20, одна з багатьох у місті. Років їй судилося мати обмаль. Усього за п'ять років, під час бомбардувань Другої світової війни, школу зруйнували вщент.

Відбудова зайняла роки. Коли заклад нарешті відновили у 1946-му, це була вже не просто школа, а жіноча школа. Таке рішення було типовим для повоєнного СРСР, де хлопчиків і дівчаток певний час навчали окремо. Це тривало до 1955 року, коли роздільне навчання по всьому Союзу скасували, і школа знову стала звичайною, мішаною.

 

Ім'я великого хірурга

Ім'я Миколи Пирогова школа отримала в пам'ятному для вінницької медицини контексті, до 150-річчя від дня народження хірурга.

Вибір був не випадковий. Останні роки свого життя Пирогов провів зовсім неподалік, у маєтку «Вишня» під Вінницею, де заснував лікарню для бідних і де згодом його й поховали. Для міста,  присвоїти школі ім'я великого хірурга було природним жестом.

У 1960–70-х роках заклад здобув репутацію бази з естетичного виховання. У 1980 році, до 170-річчя з дня народження Пирогова, школу нагородили медаллю «За заслуги в гуманній діяльності». Це ще одне підтвердження того, наскільки серйозно тут ставилися до імені, яке носив заклад.

 

Шестеро, які тримали школу дев'яносто років

Якщо подивитися на керівництво школи одним поглядом, вийде рідкісна картина стабільності. За дев'яносто років на чолі закладу стояло лише шестеро людей, і більшість із них керували школою по кілька десятиліть поспіль.

Першою директоркою  школи, а фактично засновницею стала Марія Кузьмівна Бухтєєва (Бурченко). Вона очолювала заклад із 1936 по 1952 рік, тож застала і довоєнні роки, і руйнування, і  відбудови. Під час війни – учасниця руху Опору на Вінниччині. Нагороджена орденами та медалями. Після війни в найстисліші терміни організувала відбудову школи, зробила новий набір учнів, продовжувала плекати працездатний колектив учителів, піднімати авторитет школи.

Її змінила Варвара Трохимівна Столярчук, учасниця руху Опору в Україні, нагороджена орденами та медалями. За досягнення в справі навчання та виховання молоді отримала звання «Заслужений учитель України», почесний громадянин міста Вінниці, яка керувала школою цілих двадцять один рік, з 1952 по 1973рік.

У 1973 році естафету прийняла Марія Яківна Ребрик, «Відмінник освіти України», яка очолювала школу до 1985 року. При її ініціативі та наполегливості у 1977році було побудовано новий корпус з просторими приміщеннями. Учні стали навчатись в одну зміну. 

ЇЇ на посту змінила Віра Миколаївна Кукса,  «Заслужений учитель України», «Відмінник народної освіти», «Вчитель-методист». Саме вона очолювала школу з 1985 по 2005-й рік. Під її керівництвом школа остаточно перетворилася на гуманітарну гімназію з поглибленим вивченням іноземних мов. За роки її керівництва школа набуває нового іміджу - впроваджується демократичний стиль управління, різко збільшується контингент учнів, зростає кількість переможців предметних олімпіад. Сьогодні – це шанований в місті педагог, справжній майстер своєї справи.

У 2005 році директором став Микола Петрович Свіржевський, який керував закладом чотирнадцять років, до жовтня 2019-го, кандидат педагогічних наук, фахівець з великим управлінським досвідом, неоднократно обирався депутатом місцевих Рад. Саме за його директорства гімназія святкувала 80-річний ювілей. У 2009 році заклад визнали переможцем всеукраїнського проєкту «Флагман сучасної освіти Украіни». Це визнання підтвердило просту річ: школа, що починалася як звичайна «двадцятка» на околиці, перетворилася на один із найсильніших гуманітарних закладів не лише міста, а й країни.

З 31 січня 2020 року директоркою ліцею є Віта Анатоліївна Скиба, талановитий керівник, педагог.

Бесіда з директором першого ліцею

Скибою Вітою Анатоліївною
 

Ювілей 1 ліцею – це свято не лише для вчителів, учнів, але й для всієї Вінниці. З якими здобутками та амбіціями ліцей підходить до свого 90-річчя?

Як і традиційно, ліцей сьогодні – це один з найпрестижніших закладів міста, області, України. І навіть сьогодні, попри всі виклики воєнного часу, ми залишаємось знаними у нашому місті, та за його межами. За перший ліцей говорять здобутки і в олімпіадному русі, і в Малій академії наук.  Наша тісна співпраця з нашими міжнародними партнерами, співпраця з вищими навчальними закладами. І, знову ж таки, це неймовірна підтримка нашого міста для того, аби наш заклад розвивався, процвітав і з кожним роком ставав кращим і кращим.

Станом на сьогодні ми входимо до трійки найкращих ліцеїв міста Вінниці. І ми є в десятці найкращих шкіл області, і в двохсотці найкращих шкіл України. Тому це дійсно неймовірні досягнення, це гордість, це спільна важка титанічна праця як вчителів, так і учнів. І тому й далі ми залишаємось вірні нашому бренду. Перший завжди перший.

Віта Анатоліївна, як колективу ліцею вдається адаптувати навчальний процес і забезпечити безпеку дітей у реаліях воєнного часу? Які проекти патріотичного та волонтерського спрямування сьогодні є  найважливішими для ліцеїстів?

Я не скажу, що сьогодні легко впроваджувати безпеку в закладі освіти в умовах воєнного стану. Адже, знову ж таки, не всі достеменно розуміють значимість перебування дитини в школі під час повітряних тривог. Але я можу з впевненістю сказати, що в нашому закладі безпечно. У нас є гарне, безпечне укриття. Так, воно найпростіше, але воно обладнано і вентиляцією, і санвузлами. Це можливість для одинадцятих класів навчатися навіть під час повітряних тривог. Навіть під час повітряної тривоги дитина в закладі отримує харчування, комфорт. Знову ж таки, діти перебувають на очах у дорослих людей, у педагогів.

Стосовно патріотичного виховання, це дійсно один з найголовніших векторів роботи в ліцеї з учнями. Участь у волонтерстві – це наш шлях до пришвидшення перемоги в нашій державі. З початку навчального року ми вже провели неймовірну ярмарку, де зібрали понад 300 тисяч гривень. Зараз ми підшуковуємо автомобіль для наших захисників.

Цьогоріч ліцей отримав відзнаку, як почесні волонтери. Для нас це дуже знакове, ми сьогодні формуємо майбутнє суспільство, майбутню націю нашої держави. І саме на таких прикладах діти мають зростати і відчувати свою зону відповідальності в такі нелегкі для країни часи.

Перший ліцей завжди асоціюється з високим рівнем гуманітарної освіти. Як ліцею вдається утримувати лідерські позиції в рейтингах міста та області з року в рік?

Це постійна праця викладацького складу над собою, постійне самовдосконалення. Це неймовірна співпраця між колегами старшого віку і новопризначеними.

Це наставництво яке запроваджено в нашому ліцеї для молодих викладачів, як запорука виконання традиційних підходів у вивченні учнями іноземних мов. Наставництво дає можливість новоприбулих вчителів навчати нашим методикам, які дійсно дають якісні результати.

Це також і підтримка міста та департаменту освіти Вінницької міської ради. Місто фінансує поділ підгруп англійської мови не на дві, а на три, тобто діти в менших мікрогрупах вивчають іноземну мову.

Знову ж таки, завдяки тому, що ми маємо можливість перерозподіляти години, ми все, що тільки можна в навчальному плані, перерозподіляємо саме для вивчення англійської мови. Тому в старшій школі, в 10-11 класах наші діти мають по 7-8 годин англійської мови на тиждень.

І знову ж таки ще раз хочу наголосити, відносно вчителів-професіоналів, які віддано працюють попри всі виклики воєнного стану і максимально дають знання нашим ліцеїстам.

А як будується в ліцеї трикутних партнерства: вчитель, учні, батьки, щоб усі рухались в одному напрямку? У чому головний секрет?

Насамперед, це взаємоповага. Це оті найголовніші засади людяності, які завжди підтримувались і підтримуються в нашому закладі. Це раціональне розуміння потреб батьків, але чітке виконання законів України про повну загальну середню освіту та закону України про освіту. Вмотивованість учнів вивчати іноземні мови, бути успішними в стінах цього закладу. Ось всі ці моменти і є засадами отого партнерства, про яке ми можемо з гордістю сьогодні говорити.

Яких нових підходів та сучасних інновацій найбільше потребує сучасна гуманітарна освіта?

Сьогодні я можу сказати, що єдиного, чого нам не вистачає, зокрема в нашому закладі освіти, на державному рівні вирішити питання волонтера з англомовної країни, який би міг нам допомагати підсилювати викладання англійської мови. Щоб діти в межах навчальних програм могли спілкуватися з носіями іноземних мов. Зрозуміло, що у нас дуже поширене таке поняття, як міжнародна співпраця. Наші діти дуже багато їздять в англомовні країни, де навчаються та практикують англійською мовою.

Але сьогодні це відбувається фактично за рахунок батьків. Хоча вже в минулому та позаминулому році, знову ж таки, завдяки тому, що місто підтримує ініціативу вивчення іноземних мов, учні нашого ліцею безкоштовно, за рахунок фінансування міжнародних партнерів та міста Вінниці, Вінницької міської ради, Департаменту освіти, відвідали Францію і перебували на навчанні та обміні досвідом в місті Нансі. Також наші учні минулого року відвідали Німеччину, а саме місто Мюнстері де мали можливість проживати в сім'ях, спілкуватися німецькою мовою з носіями мови, отримати нові знайомства і неймовірні враження.

Чи є у ліцеї сімейні династії, чиї діти, чи онуки навчаються тут зараз?

Звичайно. І ці династії, вони підкріплюються тим, що сьогодні випускники нашого закладу є вчителями. Діти, онуки, племінники, родини наших вчителів продовжують навчання в стінах величного першого ліцею.

А яким Ви бачите перший ліцей через 10 років - на шляху столітнього ювілею?

Це заклад з інноваційними процесами. Хоч і сьогодні в нас є безліч досягнень, зокрема, по впровадженню нашої власної методики КЛІЛ. Це інтеграція англійської мови у викладанні інших предметів, зокрема, мистецтва, фізкультури, математики, зарубіжної літератури, де на уроках включається викладання, зокрема, англійською мовою.

І надалі це буде той заклад, який завжди буде ставити перед собою високі пріоритети досягати неймовірних результатів. І я переконана, що випускник XXI століття, через 10 років, це ще буде більш розвинений, творчий, креативний учень-випускник, який буде досягати неймовірних результатів.

Віта Анатоліївна, яким є для Вас особливий шлях у Першому ліцеї, і що для вас значить бути керівником саме цього легендарного закладу?

Для мене бути керівником цього легендарного навчального закладу – це неймовірна відповідальність. Це відповідальність насамперед перед моїми вчителями, учнями, їх батьками. Тому що у далекому 90-му році я переступила поріг першого ліцею в якості учениці першого класу. І я сьогодні співпрацюю пліч-опліч зі своїми викладачами.

Знову ж таки я з родини династії, тому що моя матуся так само з 1990 року є вчителем Вінницької гуманітарної школи №1, вчителем української мови. І тому уявіть, яка міра відповідальності переді мною, коли я бачу очі своєї матері, коли я відчуваю погляди своїх вчителів, які сьогодні від мене чекають неймовірного результату і успіхів.

І я відчуваю, що тут у мене все вдається, завдяки тому, що я душею і серцем, думками завжди в своїй альма-матер, завжди приймаю дуже відповідально будь-які рішення. Я згадую перші дні, коли почалась повномасштабна війна, в мене ніколи не закрадалась думка виїжджати зі своєю родиною, тому що я знала, що я ні в якому випадку не залишу стіни першого ліцею. Я повинна бути тут зі своїми колегами, учнями, в своєму рідному місті та бути корисною.

 

 Автор: Клавдія Семенова