Все почалося з книги «Що таке зима?». Я її придбала, здавалося б, для доньки своєї найкращої подруги , але, чесно кажучи, першою її прочитала я сама. І знаєте що? Сіла на кухні з чашкою гарячого какао, і десь за півгодини вже ловила себе на думці, що сиджу і щасливо посміхаюся, як дитина, якій вперше показали веселку. Це неймовірне відчуття — дивитися на світ очима маленького їжачка Фось-Фося, який вперше бачить сніг! 
Авторка, Наталія Мусієнко зуміла створити ту саму атмосферу справжнього дива, коли білі крихти з неба — це не просто погодне явище, а велика таємниця, яку треба розгадати негайно! Коли місяць на небі здається добрим чарівником, а хмари хтось спеціально фарбує в різні кольори. Ілюстрації Юлії Мітченко — це окрема любов. Вони такі милі, теплі, з такими зворушливими деталями, що хочеться розглядати їх знову і знову, знаходити нові секретики на кожній сторінці і водити по них пальцем, як у дитинстві.

Але найбільше мене підкорило те, що ця книга — не просто гарна казочка на ніч. Це, виявляється, цілий скарб для фантазії та інструмент для батьків! І ось тут я хочу сказати головне, чому ця серія буде неймовірно цікава і, що найважливіше, дуже корисна для дітей. І не тільки для них, якщо чесно. Бо я, доросла людина, після прочитання цих книг почала інакше дивитися на калюжі, на хрускіт снігу під ногами і на те, якого кольору сьогодні хмари. І це магія справжньої літератури!

Бо це не просто читання, це — гра, це — життя, це — цілий світ для маленького дослідника.

1. Для дітей це — дзеркало їхніх власних емоцій. Фось-Фось — це ж уособлення кожної дитини! Він такий самий допитливий: чому сніг хрустить? Чому його так і кортить спробувати на смак? Чому він такий холодний, але такий цікавий? Він не хоче спати, коли навколо таке цікаве! Його бажання не проспати зиму, щоб побачити свято, — це ж класична дитяча історія, яка повторюється в кожній родині щороку! Дитина бачить: «О, Фосько теж не хоче спати і хоче все знати! Я такий самий!». Це створює неймовірний зв'язок і довіру до героя. І коли Фосько знаходить своє рішення, коли він розуміє, що навіть якщо проспиш — свято нікуди не дінеться, і подарунки ніхто не забере, — це стає справжнім терапевтичним моментом для малюка, який панічно боїться пропустити щось важливе.
2. Це книга-помічник для дорослих. І я кажу це не як мама, а як людина, яка дуже любить своїх хрещеників та дітей подруг. Пам’ятаєте, у книзі є ідея пригладжувати «колючки» перед сном? Я в захваті! Це ж такий ніжний, тактильний ритуал, який заспокоює малюка і перетворює вкладання на гру. А ідея зробити «нірку» з ковдри і фиркнути, як справжній їжачок? Це ж геніально просто! Дитина не просто слухає історію, вона проживає її. І це корисно на всі 100%: розвиває уяву, емоційний інтелект, допомагає впоратися зі страхами або просто налаштуватися на спокійний лад. Це той випадок, коли книга стає не просто об'єктом, а співучасником родинних ритуалів.
3. Це — ціла скарбниця ідей для спільного дозвілля. Після прочитання про те, як звірята готувалися до зими, не хочеться просто закрити книгу. Хочеться одразу бігти на кухню пекти «горішкове» печиво або влаштовувати генеральне прибирання в «їжаковій оселі»! А на прогулянці тепер я точно буду дивитися на хмари і думати, які вони на смак: темні — чорничні, а рожеві — малинові? І дітям це також буде неймовірно цікаво! Уявіть: ви йдете з малюком, піднімаєте голови, і раптом звичайна сіра хмара перетворюється на шматок чорничного торта! Це ж розвиває метафоричне мислення, мову, і просто робить прогулянку незабутньою пригодою. Книга вчить помічати диво у звичайних речах: у сніжинці, у листочку, у смаку гарбузового печива. І це, на мою думку, найцінніший урок, який можна дати дитині.

Потім я з нетерпінням купила другу книгу— «Яка на смак осінь?». І вона виявилася такою ж затишною, смачною та барвистою! Фось-Фось із тією ж допитливістю досліджує осінній ліс, шукаючи його неповторний смак. Горіховий? Жолудевий? А може, він у гарбузовому печиві, яке пахне корицею і теплом? Це ж так важливо — вчити малечу відчувати пору року не лише зором, а й усіма органами чуттів. Я тепер щоразу восени, коли чую запах мокрого листя, думаю: «О, це ж осінь пахне, як у Фоська!». І на душі стає тепло, навіть коли надворі холодно і дощить.

І знаєте, що найсмішніше? Та перша книга, яку я купувала для доньки подруги, так і залишилася на моїх книжкових поличках. А друга — теж там. Я просто не змогла їх віддати! Вони стали моїми особистими скарбами, моїм маленьким затишним світом, куди я зазираю, коли хочеться тепла і чогось доброго. Вони стоять на найпочеснішому місці, поруч із книгами, які перечитую, коли сумно або хочеться вірити в дива. І щоразу, проходячи повз, я посміхаюся, бачачи цю колючу мордочку, яка визирає з полиці. Тож тепер я вирішила: збиратиму серію для себе, а для доньки подруги куплю окремий комплект. Бо такими книгами не діляться — їх дарують від щирого серця, але спочатку треба обов'язково залишити примірник собі. І коли я дізналася, що 31 березня 2026 року виходить довгоочікувана третя книга — «Чим пахне весна?», моя радість не знала меж! Я вже уявляю, як там пахне: свіжістю, проталинами, першими квітами, мокрою землею після дощу і, звісно ж, чимось неймовірно смачненьким, що знайде наш невгамовний їжачок. Я вже ставлю нагадування в календарі, і здається, моя книжкова полиця теж хвилюється — їй не терпиться отримати нового мешканця. І я чекаю саме цього моменту, щоб купити всю серію одразу — і про зиму, і про осінь, і про весну — і зробити цей подарунок.
 Уявіть: ціла збірка про пригоди Фось-Фося, яка проведе її через рік, навчить помічати красу кожної пори року, гратися, фантазувати і просто бути щасливою. Я вже бачу, як ми з подругою сидимо на кухні, п’ємо чай, а її донька гортає книгу поруч і питає: «А чому сніг білий? А чому осінь пахне? А чому їжачок такий колючий, але такий добрий?». І ми сміємося і відповідаємо, і це стає тією миттю справжнього щастя, заради якої все це й задумано.

Я думаю, що секрет успіху Фось-Фося — у його щирості. Він не якийсь супергерой, він просто маленький їжачок, який хоче зрозуміти світ. І це робить його близьким кожному — і дорослому, який колись теж був допитливим малюком, і дитині, яка зараз відкриває для себе це велике диво під назвою життя. Ця серія — як ковдра, в яку можна загорнутися холодного вечора, як чашка гарячого шоколаду, як обійми мами. Вона зігріває.

Тож, якщо ви досі не знайомі з цим чарівним їжачком — терміново знайомтеся! І готуйте місце на книжковій полиці, бо колекція буде зростати. І не кажіть потім, що я вас не попереджала: ці книги викликають стійку залежність. Залежність від добра, тепла і бажання щоразу, виходячи на вулицю, питати себе: «А чим пахне сьогоднішній день? А який він на смак? А що б про це подумав маленький їжачок Фось-Фось?».

Фр-р-р! До зустрічі на сторінках!