Колишня гордість російської армії залишилась в історії тамтешніх ЗМІ. Аби не порушувати закони РФ журналісти змушені вигадувати чудернацькі патетичні «байки» про смерть земляків, навіть еліти «другої у світі»… Вони майже перемогли у нерівній схватці якихось чудовиськ, але полягли. Виходить насправді кумедно. Тому що казкарі з авторів неякі… Бо за Ємелю має щука працювати. А без щукі він – нероба.
Ха-а. Не х... не знаєте про матросів, салабони. Напрасна старушка ждьот сина домой!
Офіційні документальні підтвердження участі путінських карателів з тихоокеанської морської піхоти у війні проти України...
Відразу два яскраві свідоцтва участі чергових російських частин у агресії проти України вкотре з'явились у відкритому доступі у ЗМІ.
І першим це визнав ніхто інший як сам пуйло! Бо, як повідомили вчора чи не усі центральні, регіональні й місцеві російські ЗМІ, недофюрер мовою оригіналу: "присвоил почетные звания гвардейских 155-й бригаде морской пехоты (Тихоокеанский флот) и 126-й бригаде береговой обороны (Черноморский флот). Соответствующие указы главы государства опубликованы на официальном портале правовой информации.
Как говорится в документах, "...за массовый героизм и отвагу, стойкость и мужество, проявленные личным составом бригады в боевых действиях по защите Отечества и государственных интересов в условиях вооруженных конфликтов".
Якщо у відкритих джерелах про чорноморську частину, зокрема її участь у агресії проти нашої країни, досить таки багато інформації, то про тихоокеанську доволі негусто.
Тож варто детальніше розібрати, що таке 155-а бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту. З відкритих джерел відомо, що вона неодноразово брала участь у різноманітних війнах та каральних операціях як радянського так і путінського режимів у багатьох країнах світу та на території самої росії.
Зима на Сахаліні
Цитуємо дослівно Вікіпедію: "155-я отдельная бригада морской пехоты (в/ч 30926) - тактическое соединение морской пехоты Тихоокеанского флота. Дислоцируется во Владивостоке и в поселке Славянка Приморского края. Создана 1 декабря 2009 года путем переформирования 55-й дивизии морской пехоты Тихоокеанского флота, история которой началась в 1968 году. Морские пехотинцы 55-й дивизии несли боевую службу в зоне Тихого и Индийского океанов: оказывали содействие вооруженным силам НДР Йемен, проводили совместные учения с вооруженными силами Эфиопии и Вьетнама, посещали Ирак, Иран, Индию, Мальдивские и Сейшельские острова и другие страны.
После распада СССР дивизия выполняла боевые задачи в Чеченской Республике в ходе Первой чеченской войны. Первоначально был отправлен 165-й полк морской пехоты, затем, апреле — июне 1995 г. также находился сводный 106-й полк морской пехоты, действовавший в предгорьях и горных районах Чечни. За отвагу и мужество более 2400 военнослужащих награждены орденами и медалям, в боях погибло 63 пехотинца, а пятеро из них посмертно удостоены звания Герой Российской Федерации.
В ходе военной операции России в Сирии 155-я бригада оказывала поддержку и прикрытие авиационной группе ВКС в составе Постоянного оперативного соединения ВМФ России. "
Також у вже традиційних мілітаристських та псевдопафосних ура-матеріалах смакується дуже висока військова, фізична й спеціальна підготовка цього підрозділу та його бійців. Звісно, жодного ворога недооцінювати не варто...
Між тим, у ЗМІ росії жодних відкритих свідчень про участь їхніх морпіхів-тихоокеанців у інтервенції до України до останнього майже не було! Зокрема, й про нагородження пуйлом. Але у кожному винятку є свої правила. Тут нам допоміг російський інформаційний портал "АСТВ/ру" з острова Сахалін!
18 березня видання та ще пару інших з посиланням на місцевого губернатора опубліковали у відкритому доступі "скорботно-героїчний" некролог своєму земляку Гілеву, який, мовою оригіналу "...проходил военную службу механиком-водителем по контракту в войсковой части 30926 во Владивостоке."
Ну а оприлюднення обставин загибелі морпіха, що, до речі, досі є великою рідкістю у ворожих ЗМІ - зі слів сахалінського посадовця та журналістів, взагалі пісня!
Десь під Києвом
Дослівно: " Александр героически сражался в бою с националистами за освобождение населенного пункта Мощун Киевской области.
Его БМП-3 была выведена из строя, но несмотря на безвыходную ситуацию, Александр принял решение сохранить боевую технику и организовать круговую оборону. В ходе сражения он уничтожил семь боевиков."
Від автора задам цілком риторичне питання - чому лише сім, а не десять чи вже цілу роту "националистов"? Так щоб Робокоп, Рембо, Термінатор та Черепашки-Ніндзя усі разом нервово курили якнайдалі... Бо, звісно, бравий тихоокеанський морпіх не міг загинути інакше!
Жодної біографії, життєпису та подробиць військової служби загиблого у статтях не наведено. Як немає і розповідей його рідних й близьких.
Звісно, пересічні читачі як цього новинного порталу так і поважного посадовця з кінця-краю росії теж, вочевидь, не задаються теж доволі риторичним питанням - від кого це та чому їхній земляк "освобождал" село Мощун на Київщині за тисячі кілометрів від рідного Тихого океану? Точно як у старій радянській пісні:
- Я хату покинув,
ушел воевать,
Чтоб землю в Гренаде
Крестьянам отдать...
Відстань від Владивостоку до Києва складає за найскромнішими підрахунками понад десять тисяч кілометрів. До цього варто додати й відстань від острова Сахалін до цього портового російського міста. За старих часів поїзд лише з Москви до Владивостоку повз як мінімум 12 діб чи навіть більше. Тож скільки часу путінський морпіх та іже з ними їхали назустріч своїй загибелі, а скільки ще чекали на вторгнення біля нашого кордону...
Зрозуміло, що українські воїни-захисники, які без втоми та зупинки "мінусують" гостей "за-за порєбріка", що збирались будувати у нас путінським вогнем та мечем "братское и дружественное, свободное от нацистов государство", зокрема в тому ж селі Мощун на Гостомельському напрямку на Київщині, з радістю розповіли тихоокеанському морпіху та решті подібних, від кого їх насправді треба звільняти. І вже звільнили цілком та остаточно!
І ще важливі моменти. Відомий український журналіст Роман Цимбалюк 13 березня оприлюднив допис у "Фейсбук" про те, що "подразделения 155 отдельной бригады морской пехоты (в/ч 30926, Владивосток) практически полностью уничтожены ВС Украины. Как сообщается, в результате принятия не обдуманных решений командования бригады потери составили около 600 военнослужащих убитыми и столько же раненых. В это же время, личный состав бригады не имеет доступа к продуктам питания и жилью."
А 19 березня бійці 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Збройних Сил України влаштували у тому ж Мощуні чергове "звільнення" окупантам. Цитуємо дослівно пресслужбу бригади:
«Побачити Мощун і померти! Це все, що лишилось від окупантів, які намагались вдертись у Київ. Та наші бійці 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців влаштували їм котел у напрямку Пуща-Водиця, Ірпінь, Буча, Гостомель, і проловжують відтісняти ворога подалі від столиці. І випалюватимемо їх далі. Бо ми на своїй землі».
Цікаво, що наші "гвардійці"-захисники навели фотодоказ - трофейні військові квитки із якорем на обкладинці, клаптики форми та погонів, що цілком ймовірно можуть належати саме й тихоокеанським "морпіхам"...
Тож чи не ці оприлюднені вище факти таки свідчать про, дійсно, великі людські та матеріальні втрати, низький моральний дух у владивостокських морпіхів агресора, що вищому керівництву російського рейху довелось терміново зайнятись їхньою "сакралізацією" й "гвардієзацію" та робити "гарну міну при поганій грі"? Кожна таємниця усе одне стає відома з часом... Як таємниця й військових злочинів, за які рано чи пізно теж доведеться відповідати...
Зараз у інформаційному полі держави-агресора, принаймні у відкритих джерелах, стосовно новоспечених тихоокеанських "гвардійців" панує досить таки дивний штиль ... Можливо буревій знову здійметься разом із черговими "200-ми" та "300-ми", яких теж нагородять званнями, титулами, зірками та лаврами?
До речі, у відкритому доступі є ще декілька некрологів, що присвячені загибелі російських військових з частин міста Владивосток. Але дані про частини там точно не вказані. Поки що...
Ну і окремої уваги заслуговує згадування у некролозі про морпіха його бойової машини піхоти БМП-3, що на теренах колишнього СРСР масово є нині на озброєнні лише у країни-агресора. За даними Вікіпедії, у Росії на станом на 2021 рік нараховувалось близько 621 БМП-3 у різних модифікаціях. Вартість однієї "трійки", за даними тієї ж Вікіпедії, станом на 2019 рік складала майже 86 мільйонів рублів.
Ще декілька БМП-3 були захоплені українськими воїнами-захисниками під час відбиття російських атак, про що, зокрема, повідомляло інформаційне агентство Міноборони України "АрміяInform": https://armyinform.com.ua/.../zsu-zahopyly-u-boyu.../
За даними сайту Texty.org.ua, як мінімум сім російських БМП-3 були знищені лише станом на початок березня цього року: https://texty.org.ua/.../velykyj-pohrom-inozemni.../
Наприкінці процитую Митця:
Самодєлкін:
- Ха-а. Не х... не знаєте про матросів, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой!
Допис з офіційної сторінки "Чорних Запорожців" про зустріч із російськими "визволителями" читайте за посиланням: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=284390433865206&set=a.232275675743349&type=3
Скріншоти додаються.
Далі буде...
Підготував Анатолій Мельник
