На Вінниччині досить багато водойм, але сама рибна галузь десятиліттями знаходилася в тіні. При цьому у ній використовувалися свої «схеми». За словами начальника Управління Держагентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницького рибоохоронного патруля) Олексія Ягельського, деякі з них вдалося зруйнувати. Не всі, і не повністю. Навіть якщо факт порушення очевидний, є приклади того, як суд його не помічає.

«У мене був випадок, коли старий знайомий запитав, чи допоможу, якщо його зловлять на порушенні. Я відповів, що готовий лише замість нього сплатити штраф»

- Олексію Олександровичу, що привело Вас, юриста за освітою, в рибопатруль Вінницької області? Чому вирішили кардинально змінити вид діяльності?

- Почну з того, що я народився і виріс у Вінниці. З 18 років був пов'язаний з юриспруденцією. Після закінчення Одеського національного юридичного університету, я працював держвиконавцем. Було цікаво. Траплялося всяке. Сиділи в засідках, ловили боржників, описували майно.

 Потім став помічником судді Ленінського районного суду, після чого був помічником судді Вінницького апеляційного суду. Ця діяльність полягала переважно в тому, що сидячи в чотирьох стінах, займаєшся суто паперовою роботою. Мені пощастило з суддями. Вони виявилися професіоналами своєї справи, з високими моральними принципами, і ухвалювали тільки законні рішення. Коли я дізнався, що «мій» суддя збирається йти у відставку, став шукати іншу роботу. Дізнався про створення нової структури і конкурсу.

 Замість Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства створювалося Управління Держагентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницький рибоохоронний патруль). Як людина, яка хоче себе реалізувати і змінити щось на краще, подав документи на вакантну посаду начальника нового управління. У жовтні 2017-го мене затвердили.

Про корупцію в рибоохороні багато доводилося чути. Кажуть, що риба гниє з голови... Тому я вирішив: тільки очоливши регіональний орган, можна насаджувати «свою політику» і змінити ситуацію. На сьогоднішній день зміни ситуації з браконьєрами на водоймах очевидні. Змінилося і ставлення до інспекторів і самої служби.

- Ви маєте на увазі, що зникли корупційні складові?..

- Більш того, додам, що коли я тільки починав свої реформи, вважав, що задоволених цим буде більше. Виявилося, що все навпаки. Людям подобалися незаконні тіньові схеми в попередній організації. Ми ж відразу сказали, що тепер все буде «по закону». Спочатку відчували опір, але зараз до того, що домовитися ні зі мною, ні з моїми підлеглими не можна, вже звикли.

- Від більшості співробітників колишньої рибоохорони довелося відмовитися?

- Було проведено прозорий конкурс. Крім знання законів і специфіки, ми відбирали працівників за психологічними, моральними якостями, і враховували те, чим конкурсант займався раніше. Не приховуватиму, за власними неофіційними каналами дізнавалися про те, як кандидат працював раніше. Ті, за якими тягнувся «шлейф» непорядності, не пройшли конкурс, хоча знали роботу. До кінця грудня 2017-го ми повністю набрали інспекторський склад.

- Минуло більше року. Наскільки змінилися показники роботи управління?

- Колосальна різниця... Держрибагентство передало повноваження від колишнього управління Вінницькому рибоохоронному контролю 11 січня 2018-го. За перший рік роботи зафіксовані понад 1300 порушень правил рибної ловлі, штрафів ми виписали майже на 198 тисяч гривень, а збитків природі нарахували на 922 тисячі.

 Якщо порівнювати показники 2018 року з аналогічними за попередній рік, то порушень ми виявили на 276% більше, штрафів виписали на 319% більше, а шкоди - на 1200%... Риби у браконьєрів вилучено на 400% більше, а знарядь лову - на 570% .

 Так ось, я можу сказати, що прихід на керівну посаду людини, яка знає закони, але не з «системи», і має конкретну мету навести порядок, дає позитивний результат. Так, є ще один важливий момент - забезпечення. Раніше інспекторам потрібно було самотужки шукати паливо, запчастини до техніки і багато іншого. Зараз же нас всім забезпечує центральне керівництво. Немає необхідності брати паливо у браконьєра, закриваючи очі на його діяльність.

 Більш того, я і сам не йду на кулуарні домовленості з потенційними порушниками, і якщо дізнаюся, що на такі контакти йдуть інші, намагаюся припиняти це, аж до звільнення.

- Такі випадки були?

- Двічі. За руку не зловили... Раніше інспекторами брали місцевих жителів. Я ж відмовився від того, щоб за порядком в районі стежив той, хто там проживає. Крім того, я сформував групу «внутрішньої безпеки». Неофіційно... Вона і допомогла виявити, що в Бершадському районі, інспектор з місцевих сприяв незаконному продажу риби. Він сам зізнався, що не може перешкодити своїм родичам.

 У мене також був випадок, коли старий знайомий запитав, чи допоможу, якщо його зловлять на порушенні. Я відповів, що готовий лише замість нього сплатити штраф. При цьому іноді ми можемо лояльно ставитися до порушників, які вперше потрапляють і каються, визнаючи, що через незнання порушили, а саме виписуємо їм попередження і проводимо превентивну роботу. Тому не варто думати, що ми працюємо тільки на показники. Для мене найкращий показник – це коли люди визнають, що ми чинимо по справедливості і закону.

«Якщо ми, в рамках своїх повноважень, знаходимо порушення, а суди потім стають на бік порушників, то логічно, що виникає питання, а чи законні перевірки?»

- Невже з Вами не пробували домовитися, скажімо, промисловики? Скільки пропонували за лояльність?

- Коли тільки починалися розмови з натяками про «допомогу», я їх припиняв. До озвучування сум мова навіть не доходила. Уточню. Як тільки мене затвердили на посаді, я зібрав промисловиків, пояснив своє бачення про законну, чесну роботу і попросив у випадку «тиску» на них, з боку інспекторів, повідомляти мені про такі факти, щоб вони знали, що незаконно і без порушень їх ніхто карати не буде.

- Нібито на стадії призначення Вас на посаду, якісь народні депутати від Вінниччини були проти, а після, вони не пробували вплинути?

- До мене парламентарії не зверталися. Пробували тільки промисловики.

- Саме промисловиків нібито підозрюють в тому, що вони «хімічать» з об'ємом вилову. Вдавалося зафіксувати такі факти?

- Одного разу, в червні 2018-го. відпрацьовували Ладижинське водосховище... Перед тим як рибалка виходить на лов, він зобов'язаний записати в журнал обліку вилову водних біоресурсів час, дату, місце і які сітки бере. А потім на рибоприймальному пункті в Степашках зважити улов і знову ж записати вагу. Чи то через незнання, чи то навмисно, це встановить суд, рибалки не записали вихід. І попалися.

 Про наш рейд знав тільки я і один співробітник, інші залишалися в невіданні, куди їдемо. Так ось, коли ми засікли промисловика, і він підняв сітки, то в них виявилося риби, відповідно до державних такс, на близько 650 тисяч гривень. Приблизно 260 кг. Потім ми подивилися журнал за попередній день, там було зазначено, що при такій же кількості сіток вилов досяг 8 (!) кг, що явно не відповідало дійсності. Не може бути такої різниці. А те, що промисловики зменшують вилов, завдає збитків державі.

- Якщо промисловик працює на єдиному податку, для чого йому приховувати вилов?

 - Щоб виловити набагато більше, ніж йому дозволено... Видаючи дозвільні документи, підприємцю ставиться річна планка вилову, яку він не може офіційно перевищити. Щоб обійти ліміт, занижуються показники в звітності.

Скажу більше, наші матеріали потрапляють в суди, де вкрай складно пройти навіть першу інстанцію. У випадку з промисловиком, про який розповідав, не можемо навіть приступити до того, щоб Гайсинський райсуд почав розгляд справи по суті, хоча пройшло вже майже 6 місяців. Засідання з різних причин відкладалися.

Доречі, з цим же промисловиком була й інша цікава ситуація. На Ладижинському водосховищі, в садках, розводять російського осетра. Це виробництво перевезли з Донецької області в зв'язку з бойовими діями. Не знаю причин, але прорвався садок і більше 20 особин «пішли» у вільне плавання.

Так ось, тоді в сітці промисловика ми знайшли і одного осетра. Інспектор запропонував йому випустити червонокнижну рибу, але той відмовився, сказав, що це його риба. Тоді ще викликали поліцію і осетра передали власнику. Знову ж, суд порушень в цьому не побачив.

 Що стосується інших аналогічних історій, то не так давно ми програли справу щодо «шаргородського» випадку. Суд не визнав очевидний випадок браконьєрства. Чесно кажучи, виходить казуїстична ситуація. Якщо ми в рамках своїх повноважень проводимо перевірки і знаходимо порушення, а суди потім стають на бік порушників, то логічно, що виникає питання, а чи законні перевірки?.. Ми відстоюємо інтереси держави, витрачаємо її кошти, але в кінцевому підсумку все вирішує суд. Рішення Феміди викликають масу питань.

 З іншого боку, звичайні рибалки задоволені. Іноді вони самі дякують за нашу роботу. У нас за рік роботи багато подяк і грамот від сільрад, різних організацій... Якось був випадок, коли я перебував з інспекторами в рейді, на тому ж Ладижинському водосховищі, один дідусь попросив нас підійти до берега, потиснув мені руку, подякував нам за роботу і розповів, що нарешті-то став ловити велику плотву, якої 10 років не було, а раніше потрапляв тільки дріб’язок, розміром в долоню.

Чому риба змогла вирости? Ми стали контролювати промисловий лов і не дозволили забирати маломірні особини. Для кожної водойми наукові інститути розробляють режим, включаючи тип і розмір сіток, щоб, по-перше, не виловлювати маломірну рибу, а по-друге, щоб обсягів зариблення вистачало і для промисловиків,і для звичайних рибаків-любителів. Крім того, не варто забувати, що риба потрібна як природний меліоратор і санітар, який чистить воду. Це вже екологічна складова.

«Коли наші співробітники розпочали ходити з перевірками, працівники торгівлі були дуже здивовані цим. Вони навіть не підозрювали, що є така служба»

- Розроблений для промисловиків режим лову передбачає не тільки вилов, а й зариблення. На ньому теж «хімічать»?

- Зараз наші іхтіологи присутні не тільки на спуску зарибку у водойму, а і його завантаженні, зважуванні в місцях розведення. Ми намагаємося контролювати всі етапи під запис відеокамери. Навіть їздили в Херсонську область, де функціонує спеціалізоване господарство по риборозведенню, звідки завозили мальок для зариблення Південного Бугу в межах Вінниці.

 Як було раніше? За документами - все в порядку. З чуток, користувачам водойм вірили на слово, що вони проводять зариблення сумлінно, хоча в дійсності економили на цьому. Я поламав цю практику.

 До того ж, я пояснював промисловикам, в чому їх вигода від зариблення. Ринок свіжої риби обмежений. Зайву не продаси. А чим більше малька у водоймі, тим більше буде дорослих особин. Менше виходів на лов - економія на паливі і робочій силі. Мене почули. У 2018 році зариблення водойми Вінницької області на 70% більше, ніж в минулому році, а раніше план «реально» і на половину не виконували. 88 тонн малька товстолобика, коропа, щуки, карася, білого амура і судака випустили у водойми загального користування Вінницької області.

 - Ви говорили про зростання виявлених фактів браконьєрства. Чи були випадки, коли порушники чинили силовий опір?

- Всі інспектори озброєні. Зброя у них бойова. І браконьєрам про це відомо. Розуміючи, де можуть бути провокації, залучаємо поліцію. Якщо ж інспектор стикається з неадекватною поведінкою браконьєра і розуміє, що своїми силами може не впоратися, то зазвичай викликає правоохоронців.

- Були випадки застосування табельної зброї?

 - Ні. Одного разу довелося застосовувати газовий балончик. Теж в Гайсинському районі. Компанії рибалок не сподобалася перевірка добової норми вилову. Виник конфлікт, який гарно «загасили»...

 - Часто доводиться чути скарги людей на те, що орендар сільського ставка не дозволяє нікому ловити, хоча за законом з вудкою сидіти можна. Як рибалкам поводитися в такому випадку?

 - У кожному договорі оренди, що дає право на використання водойми, прописані конкретні умови і зобов'язання. Це не тільки лов риби, але і водопій худоби, і місце для купання. Статтею 13 Конституції, доступ до водойми гарантований всім громадянам. Орендар може обмежити права громадян окремою ділянкою для риболовлі, якщо це міститься в договорі.

Так ось, якщо в договорі немає обмежень, то будь-яка людина може ловити вудками всіх видів із загальною кількістю гачків не більше п'яти на одного рибалку, де завгодно. Крім того, до укладення договору оренди, в селах повинні пройти громадські слухання, на яких обговорюються умови передачі водойми місцевою громадою, де повинні бути визначені всі дозволені місця.

Якщо орендар порушує права людей, звертатися слід в поліцію. Ми ж тільки можемо перевірити справжність документів і законність їх видачі. Точно так же, при незаконному вилові риби сторонніми, орендарю потрібно звертатися в поліцію.

- Як правило, більшу частину нелегально виловленої риби реалізують на ринках. Чи перевіряєте їх?

- Перевіряємо. Між іншим, коли наші співробітники стали ходити з рейдами, працівники торгівлі були дуже здивовані цим. Вони навіть не підозрювали, що є така служба. Я думаю, що якщо перекрити збут, то зменшиться і саме браконьєрство. Тому реалізації ми приділяємо велику увагу. Перевіряємо походження риби, але, на жаль, часом стикаємося з шахрайством. Є орендарі, які видають «липові» документи на походження браконьєрської риби. Був випадок на базарі Турбова, коли чоловік, продаючи 10-кілограмового сома, нібито виловленого у нього в ставку, надав документи про оренду водойми в 0,8 га, фактично калюжі, з півтораметрової глибиною, де така риба зрости до цих розмірів не може.

- Куди діваєте вилучену рибу?

- Переважно віддаємо на зберігання самому порушнику, тому що холодильників у нас немає. Якщо суд визнає провину, то порушнику доведеться відшкодувати збиток державі і заплатити штраф.

- У Вас в кабінеті висить портрет Жака-Іва Кусто. Випадково? Ви взагалі любите риболовлю?

 - Я його повісив не випадково. У дитинстві я не пропускав жодної його передачі у неділю вранці. Можливо, він прищепив мені любов до води і її мешканців. І риболовлю я люблю звичайну – поплавцеву.

- В такому разі і шахівниця з фігурами на сейфі теж символічні?

- Звичайно. З шахами я на «ти». Грати я навчився ще в 6 років, це було в поїзді «Вінниця - Гайворон», який дуже повільно долав шлях в 80 км до моєї бабусі. До цих пір люблю зіграти «партійку».

- Чим ви ще захоплюєтеся?

-Зараз ходжу в спортзал, намагаюся підтримувати спортивну форму. Тепер моїм головним захопленням стала робота, у вільний час виїжджаю на природу. Я дуже люблю природу, це мені з дитинства прищепив мій дідусь, він був начальником лісо-насіннєвої станції і постійно брав мене з собою на виїзди до лісу.

 До речі, в підвальному приміщенні управління плануємо обладнати власний спортзал для співробітників, щоб вони могли займатися безкоштовно.

За матеріалами "Реал", Ігор Заіковатий