У «виборний» рік на силовиків покладається відповідальне завдання. Їм потрібно встигати реагувати на можливі сплески злочинності, громадської та політичної активності, а ще й бути всюди, де вирішується доля держави. За словами начальника Вінницького відділення поліції Сергія Синявського, люди після 2014 року стали більш вільні, частіше протестують, причому, іноді і політики можуть позаздрити активності та завзятості, скажімо, звичайних мешканців будинку, яких штовхає на протест тупикова ситуація з банальними побутовими проблемами.
«Чоловік-далекобійник бив дружину. Вона скаржилася. Коли я приходив по заяві, він уже був у рейсі. У підсумку, цей водій став писати кляузи про мої «нетрудові відносини» з його дружиною»
- Сергію Олександровичу, зараз Вас можна назвати спадковим правоохоронцем. Ймовірно, в дитинстві плани на життя були зовсім іншими. Ким хотіли стати?
- Я завжди хотів бути співробітником міліції. Правда, в один момент, плани на життя змінилися. Коли закінчував Вінницький аграрний університет за спеціальністю «Облік і аудит» та отримував диплом бухгалтера, вирішив, що потрібно відслужити в армії, а потім спробувати свої сили за фахом.
Мій батько все життя служив в міліції. Його ніколи не було вдома. Випускником я подумав, що варто займатися собою, своєю майбутньою сім'єю, тому, демобілізувавшись, влаштувався бухгалтером в приватну фірму. Але зрозумів, що одноманітна сидяча робота не для мене, і через півтора року звільнився.
У 2009 році я влаштувався в міліцію. Тепер можу сказати, що був період в житті, коли хотів спробувати щось інше. Не сподобалося. Зараз задоволений. Це моє…
- Починали працювати в міліції, як прийнято говорити, «на землі». З чим стикалися як дільничний?
- В першу чергу, із забезпеченням громадського порядку на ділянці і роботою з підобліковим елементом, якого було досить багато. Я відповідав за Свердловський масив. Кожен ранок починався з розгляду заяв. Їх надходило дуже багато. На що скаржилися люди? Щось не поділили з сусідами, хтось галасує, хтось бійки п'яним влаштовує. Частенько зустрічалися сімейні сварки. Звичайна рутина. Ловив наркоманів з «травою» і алкоголіків, які заважають бабусям.
- Чи не зустрічалися вам курйозні ситуації?
- Пам'ятаю одну сімейну пару. Чоловік на автомобілі постійно ходив в «дальній бій». Коли він приїжджав, сідав за стакан, потім бив дружину, а вона писала заяви. Але виходило так, що коли я виходив «на місце», чоловіка вже не було - поїхав у черговий рейс.
Я його так шукав близько двох місяців. Що найцікавіше, він мене запідозрив у тому, що я поклав око на його дружину. Мене ж часто у нього вдома бачили. І як тільки цей чоловік приїжджав, першим ділом він писав на мене скаргу - ніби у мене «нетрудові відносини» з його дружиною. Хоча ця жінка була старша за мене років на 20.
«На землі» я пропрацював близько 2 років - дільничним і старшим дільничним, а потім мене призначили заступником начальника дільничних. На цій посаді зовсім інші завдання. Вони складаються, скоріше, з контролю за дільничними офіцерами»
- Як керівник Вінницького відділу поліції, які системні прогалини у роботі дільничних змогли усунути за рік на цій посаді?
- Відверто скажу, що в результаті реорганізації служби відбулося дуже велике скорочення саме дільничних офіцерів - на 45%. Якщо Вінницю в 2014-15 роках обслуговували 135 співробітників, то зараз - лише 72. Звичайно, за рахунок патрульної поліції нас «розвантажили». Але дільничним стало складніше працювати. Менше вільного часу. Зі свого боку, я намагаюся рідше залучати дільничних на загальноміські заходи, щоб не додавати їм роботи. Проте саме прогалин я не бачу.
- Збільшилася кількість звернень від вінничан?
- Статистика не змінилася завдяки тому, що спростили систему розгляду звернень. Предмет багатьох скарг вирішується патрульними поліцейськими безпосередньо під час виклику. Їх же часто викликають на сварки між сусідами. Якщо немає ні адміністративного, ні кримінального правопорушення, патрульні на місці оформляють електронний рапорт, який надходить на нашу адресу, і відразу ж зрозуміло, що, наприклад, дільничному немає сенсу виходити за адресою.
Крім того, при відкритті кримінального провадження справа передається слідчим, які вирішують, чи є склад злочину. У цьому плані робота дільничних спростилася. Не можу сказати, що вони загубилися в паперовій роботі. Кадрового дефіциту теж немає. По Вінниці є всього чотири вакансії дільничних. Підрозділ цілком боєздатний. Особисто я не вважаю, що слід щось змінювати в регламенті його роботи.
За останні 4 роки дільничним істотно підняли зарплату. Офіцер отримує від 9 до 11 тисяч гривень. Форменим одягом - двома-трьома комплектами, включаючи зимовий варіант - забезпечені на 100%, чого ніколи не було. Канцелярським приладдям теж наявне. Якщо раніше дільничні змушені були працювати до 20-22 години, то зараз - як того вимагає КЗпП.
«Люди стали вільнішими, а тому і протестують частіше та радикальніше»
- Під час революційних подій 2014 року Ви стали головним парламентером між активістами та представниками влади. Зараз на роль головних бунтарів відкрито претендують представники «Нацкорпусу» і «Нацдружин». Наскільки серйозною є з їхнього боку загроза, скажімо, захоплення будівель або блокування вулиць?
- Така загроза завжди розглядається, і не тільки з їх боку. Буває, що звичайним громадянам не подобається, що від їхнього будинку вимагають більше платити за електроенергію, неправильно трансформатори поставили. Приблизно рік тому, мешканці «Європейського кварталу», в знак протесту перекрили рух громадського транспорту на вулиці Соборній. Тому загрози ми очікуємо з будь-якого боку. Люди стали більш вільними у своїх діях і радикальніше проявляють емоції або відстоюють свої права.
Що стосується радикальних угруповань, можу лише запевнити, що співробітники поліції в стороні стояти не будуть. Ми це показали в день приїзду президента Порошенка у Вінницю - 27 березня. Хоча представники «Нацкорпусу» і «Нацдружин» заявляли про те, що зібрали 400-500 чоловік, реально їх було близько 250. Співробітники поліції діяли правомірно і не допустили серйозних правопорушень, затримали тільки трьох активістів.
- Лідер обласної організації «Нацкорпусу» Ігор «Душман» Княжанський нещодавно публічно Вас звинувачував в недотриманні слова в день приїзду Президента до Вінниці. Нібито обіцяли йому вільний прохід колони по Хмельницькому шосе, а потім правоохоронці заблокували учасників акції у Воскресенського храму. Зустрічалися з «Душманом» після цього?
- До запланованого заходу особистої зустрічі у нас не було. До мене приходив його соратник, представився начальником штабу. Питання не стояло про те, що ми дамо вільний прохід куди завгодно. Я сказав, що, будь ласка, збирайтеся, йдіть, але не порушуйте чинне законодавство.
Чому тоді було багато поліції? Ми не виключали можливість провокацій з будь-якого боку. Від Універмагу тоді вийшла колона в 250 чоловік, а їм назустріч вишикувалися інші - 60-70 осіб, які дотримуються іншої політичної або соціальної позиції. Щоб не допустити їх зіткнення, ми стали кордоном між двома колонами. Вважали, нехай краще постраждають наші працівники, але уникнемо розбірок між антиподами. В результаті камінь потрапив в поліцейського і газом наших обприскали...
По-перше, я нікому не обіцяв, що забезпечу вільний прохід в будь-якому випадку і за будь-яких обставин. Не було б ситуації, коли назустріч пішла інша колона, пройшли б активісти з «Нацдружин» по Хмельницькому шосе. По-друге, співробітники поліції діяли за ситуацією, щоб попередити можливе зіткнення.
Після цього ми дійсно розмовляли, не один на один, а по телефону двічі або тричі. Але в розмові Ігор Княжанський навіть не згадував про це. Формат і теми були зовсім іншими. Нормально спілкувалися, знаходили порозуміння.
- Якщо допустити, що найближчим часом можлива політична нестабільність, як будуть поводити себе ці молоді хлопці і поліція?
- Повторюся, будь-які порушення чинного законодавства будуть негайно припинятися співробітниками поліції. Будуть себе адекватно вести і не провокувати радикальні дії, ми будемо тільки брати участь для забезпечення громадського порядку як ними, так і по відношенню до них. Наскільки я знаю, наша громада неоднозначно до них відноситься... Як я розумію, конфлікт може спровокувати навіть абсолютно стороння людина.
- Ґрунтуючись на досвіді, особисто Ви вірите в провину Анатолія Мальца, підозрюваного у вбивстві своєї сім'ї в мікрорайоні «Академічний»? Які шанси, що судово-психіатрична експертиза може визнати його неосудним?
- Цей день - 31 грудня 2018 року - я ніколи не забуду. Близько 14 години був напівсвятковий розвід, генерал Педос зібрав весь особовий склад управління та відділу, привітав з наступаючим Новим роком. Після цього я поїхав додому. Розраховував, що вперше за п'ять років зустріну святкову ніч з родиною. Раніше, як заступник з громадської безпеки, постійно контролював забезпечення порядку на масових заходах.
Я ще не добрався додому, коли мені прийшло повідомлення, що громадянин застав мертвої свою сім'ю. Попередньо нам сказали, що нібито з ножовими пораненнями. Я відразу ж поїхав на «Академічний». Бригада швидкої надавала допомогу дитині, яка була ще жива. Чоловік плакав біля дверей.
Я дочекався Юрія Володимировича (Педоса, - авт.), експертів, разом зайшли на місце... Потім говорили, що нібито хтось із експертів втрачав свідомість. Це не правда. Ми багато трупів в житті бачили. Стало погано понятому, якого покликали всередину. Він дійсно втрачав свідомість... Картина була жахлива. Нічого жахливішого в своєму житті я не бачив...
Ми оглянули місце злочину. Через дві години, зібрані факти однозначно вказували, що саме цей Анатолій причетний до злочину. Перераховувати деталі довго. Увечері він свою провину не визнавав. Затримали його за статтею 208 КПК. Додому в новорічну ніч я так і не потрапив.
О 7 годині ранку 1 січня я був на робочому місці. Особисто я, начальник управління карного розшуку Андрій Дамзін і мій заступник Сергій Хіміч, з дозволу слідчого, перебували в ізоляторі тимчасового утримання. Після трьох годин розмови з Мальцем, він нам розповів все як було в деталях. І вказав, де знаряддя вбивства. Нас це цікавило.
Тоді пощастило, що всі комунальні служби сміття з вечора зібрали, але не вивезли. Виїхавши на місце 1 січня - окрема подяка комунальникам, які вийшли на роботу і разом з нами розвантажували контейнери, - в одному з пакетів ми знайшли молоток. Пізніше експертиза підтвердила, що на ньому є сліди крові всіх загиблих.
Якщо чесно, слухати його розповідь 1 січня було важко. Напередодні ввечері він для себе вирішив, що все відбувається в комп'ютерній грі... Навіть розповідав про себе від третьої особи. Першою він убив дружину, з якою вже не жив. Чим завинили діти, ця людина пояснити не змогла.
Не знаю, який висновок зроблять судові експерти, але при спілкуванні з ним, склалося враження цілком психічно здорової людини. Але, думаю, він і сам не може пояснити, навіщо це зробив... Так, після «роботи» з адвокатом, підозрюваний вже не визнавав себе винним.
«Я не за поліцейську державу. Не бачу в цьому нічого позитивного. Радянський Союз був силовою державою, і всі ми бачили, до чого це призвело»
- Крадіжки і пограбування залишаються «бичем» для вінничан. Профілактика, камери відеоспостереження та скасування «закону Савченко» зможуть зменшити ці види злочинів?
- Упевнений в цьому. Камери відеоспостереження - це основне, що допомагає нам розкривати багато злочинів. Навіть якщо у вечірній час ми по ним не можемо розгледіти особу зловмисника, у нас є інші технічні засоби, за допомогою яких ми потім все ж встановлюємо особу.
Я розмовляв з мером Вінниці Сергієм Моргуновим, і він підтримує мене, кількість камер потрібно постійно збільшувати і розвивати «географію». У центрі міста їх досить, а на околицях потрібно набагато більше. І якість поліпшити...
Профілактикою патрульна поліція займається. У 2018 році в Вінниці було скоєно 38 грабежів, з них 22 розкрито. Половина розкривається по гарячих слідах, затримують або патрульні, або наші співробітники, які в цей час чергують.
«Закон Савченко» - це окрема тема. Немає слів... У Вінниці маса випадків, коли людина тільки звільнялася з місць позбавлення та одразу ж скоювала злочин. Переважно це крадіжки. Відверто кажучи, такі люди не звикли працювати, тому шукають легких грошей. Але можу згадати й інші факти. У Ладижині, тільки «звільнившись», чоловік убив двох жінок. Не мені судити про скасування цього закону, але мою позицію ви розумієте.
- Почастішали випадки затримання груп, підозрюваних у вимаганні. Як вважаєте, чому фігурантам поки вдається вийти «сухими з води»?
- У нас зараз є новий підрозділ - управління стратегічних розробок. По суті, це колишній УБОЗ... Я не скажу, що вони виходять «сухими». Як мінімум, профілактика є. Я не бачив кримінальних проваджень, не знаю, які заходи застосовували. Це їх «кухня». Але ніхто на досягнутому не зупиняється. Як приклад, згадаю нещодавне затримання групи здирників у Вінниці.
- Мова про сирійця?..
- Так. Деякі люди «відриваються» від реальності і думають, що повернулися в 1990-ті. На рівному місці вимагають гроші. Подібні факти були зафіксовані раніше в Тульчинському районі. Затриманнями, я так вважаю, трохи остудили запал окремих елементів.
- Як правило, силовики ратують за управління жорсткою рукою. Ви згодні, що начальник повинен бути строгим, і його повинні боятися?
- Я вважаю, що, перш за все, повинні поважати. З-під палки нікого працювати не змусиш. Ефективного результату не буде.
- Політологи запевняють, що з обранням президентом Зеленського, незабаром де-факто може керувати країною нинішній міністр МВС Аваков. Як думаєте, поліцейський «диктат» - це благо для суспільства або краще обійтися без подібного?
- Я не за поліцейську державу. Не бачу в цьому нічого позитивного. Радянський Союз був силовою державою, і всі ми бачили, до чого це призвело. Але і з позицією політологів я б не погодився.
- Розкажіть про свої захоплення. Як проводите вільний час?
- Тільки з сім'єю. У співробітників поліції досить тривалі відпустки, ми маємо можливість їх розбити навіть на три «епізоди». Люблю полювання. Але це сезонне захоплення, тому рідко виходить. Обожнюю подорожувати. Нашій доньці 4 роки, після її народження ми з дружиною побували в кожному замку Західної України. Намагаємося щороку бувати в Карпатах, влітку їздимо за колоритом, взимку стаємо на лижі.
Ігор ЗАІКОВАТИЙ, «Реал»