Прихильникам Путіна, особливо в Україні, Молдові, а такі ще є, хоча й приховують свої «вподобання», слід на прикладах зрозуміти, що представляє собою сучасний режим у Росії. Більшість країни зубожіє. Роботи немає, перспектив обмаль. Для жителів провінції шанс вибратися з «ями» - піти служити. Якщо вони загинуть – то зникнуть, ніби ніколи не існували. Екіпаж крейсера «Москва» тому приклад.

За місяць після знищення українськими військовими «красы и гордости» расєйського чорноморського флоту крейсера «Москва» з інформаційного дна час від часу продовжують виринати на поверхню долі моряків та безуспішні намагання їхніх рідних й близьких дізнатись хоча б якусь напівправду...

Свіжий приклад – 23-річний Іван з Карелії. І знову схема наче під копірку у біографіях чи не усіх загиблих та зниклих без вісті путінських «орлів» - глухе село, служба – єдиний шанс знайти себе в подальшому житті, вторгнення до України, знищення корабля разом із екіпажем…

І традиційне «мовчання ягнят» від усіх офіційних органів влади із телефонними номерами, які не відповідають, раптове видалення публікацій із проханням допомоги у Інтернеті та «профілактичні» дзвінки до рідних загиблих та зниклих без вісті від чекістів. Знову на випадок «как бы чего не вышло»…

І ще одна цікава тенденція. Більшість моряків родом із «задворок вяликой империи». І його батьківщині матроса Івана, за словами матері, є поселення «где почти нет телефонной связи и куда почти не доезжает скорая помощь…»

Певна логіка у нинішньому інформаційному табу стосовно «московської» теми є. Бо путінські «партбоси» вважають, що рідні моряків із «убогой» глибинки тихенько мовчатимуть у ганчірку… Однак, рідні з глушини якраз-то й не мовчать! Бо їм у своїх бідних й розграбованих селах та містечках немає що втрачати… Від слова «зовсім». І ця тенденція теж чітко простежується у останніх матеріалах стосовно доль моряків.

«Рускиенавайнесваихнебрасают»… «Вяликая и магучая» досі живиться наче ковтком свіжого повітря награним пафосом «брата-2». Фільм побачив світ у травні 2000 року. Але вже у серпні того ж року на дно зненацька пішов підводний човен «Курськ» разом із усім екіпажем… І замість «сваихнебрасают» кремлівський володар, який навіть не перервав відпустку, ошелешив расіян своїм глумливим щуриним «анаутанула»…

Якщо порівняти деякі публікації стосовно доль моряків що «Курську» що «Москви» - практично жодних відмінностей. Різні лише назви та типаж кораблів…

Чи напише цього разу листа вже «капітан Колєсніков» з крейсера «Москва»? Або матрос Іван…

Історія повторюється двічі. Вперше у вигляді трагедії, а вдруге у вигляді фарсу…

Скріни додаються…

Підготував Анатолій Мельник