Начальниця мобілізаційного відділення міського військкомату підполковник Оксана Янчак щодня виїжджає з екіпажем в місто і розповідає військовозобов’язаним вінничанам, що в Україні війна. І вручає повістки.

Як на це реагують чоловіки, О. Янчак розповіла в інтерв’ю «20 хвилинам». Каже — «маю подавати приклад».

Нагадаємо, раніше NaПарижі знайомив читачів з військовими, які роздають повістки у Вінниці.

Чому редакція повертається до теми з матеріалом від колег? Соцмережі переповнені постами/роликами юристів і просто знавців на теми: «військкомат це суцільна корупція їх треба на війну», «як відмазатись від воєнкома», «повістки на вулиці — це незаконно». До речі, один з таких критиків «призовного віку», у минулому адвокат, який у 2019-му натхненно захищав Московський патріархат.

Звісно у військкоматі, після ребрендінгу ТЦК та СП (територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) є різні люди. Як і будь-де…

- Пані Оксано, поширена думка людей — повістка, яку роздають на вулиці незаконна?

— Зразок цієї повістки відпрацьований в постанові Кабінету міністрів № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів».

Але жодним документом не визначені місця вручення повістки і яким чином вона має бути заповнена. В фейсбуці і тік-токах говорять, що повістка має бути адресною? Такі повістки в нас також є. Але в зв’язку з тим, що 90 % чоловіків порушують правила військового обліку, не повідомляють у визначені терміни (протягом семи робочих днів) про зміни облікових даних (місця реєстрації, склад сім’ї, освіта), адресно вручити повістку неможливо.

А починається все з того, що хлопці не стають на військовий облік. Їх дані передали з відділення призову на облік військовозобов’язаних, і все. Вони так і ходять роками з приписним, на обліку не перебувають, інформації про них немає. Рятує те, що в нас є свої методи.
Хоча потім, коли ми приходимо вручати повістку, нам починають розповідати — що ми не маємо право вимагати в них персональні дані. А коли залучається поліція, ці чоловіки починають нас знімати і забороняють співробітникам поліції передавати персональні дані третій особі. Потім вони звертаються в ті чи інші соціальні управління — адже в них вже здоров’я немає, або є опікунство за тьотями, яких вони роками не бачили. А ще вони першокурсники в 35 років. І це наболівша тема, тому що ми даємо запити на навчальні заклади, доносимо до них інформацію, що при прийнятті на роботу/навчання потрібно перевіряти військово-облікові документи. Але судячи з того, що вік українських студентів за останній рік став на порядок більший, увага там приділяється зовсім іншому.

- Їм легше через паркан перецибнути, коли хлоців з військкомату бачать?

— Звісно, або вмикати дурня, розказувати: «Я людина, і ви порушуєте мої конституційні права». Хоча в тій самій Конституції, де перераховані права, є ще і обов’язки, про які чомусь забувається. Як і про статтю 65 Конституції — що обов’язок кожного громадянина захищати суверенітет і незалежність нашої держави. Але часто згадують Бога і статтю 35, де сказано, що віруючий може не брати в руки зброю і приймати присягу. І коли ми питаємо — «Що будете робити, коли сюди прийдуть», кажуть — «Будемо молитися».
Хоча серед таких «віруючих» трапляються раніше судимі, і наче чого боятися, все одно не візьмуть, але треба ж підстрахуватись, нерви тут всім помотати цілий день, на телефоні тут походити.

- На вулиці у військових вимагали посвідчення, чому?

— Це люди хочуть знати, чи маємо ми право вручати повістки. Знову ж таки, керівного документа, який би чітко це визначив немає. Але ми військовослужбовці ТЦК, ми керуємось постановою про Територіальний центр, законом України про мобілізаційну підготовку, про мобілізацію, законом України про військовий обов’язок, військову службу, і в першу чергу Конституцією.

Президент оголосив про введення воєнного стану і проведення воєнної мобілізації. Начальник ТЦК віддав наказ про склад групи оповіщення, і про те що всі мають право здійснювати оповіщення і вручати повістки. На підставі цього ми маємо посвідчення, плюс у нас є наказ коменданта, що ми можемо перевіряти документи і особисті речі. І ми вправі перевірити той документ, який ми видаємо і вилучити його також. Ми не вимагаємо паспорт, чи будь що інше. Але це ігнорують — бо буде вручена повістка.

- «Ви мені зараз дасте повістку, я через дві години буду в Бахмуті?» Ось, чого бояться, це так?

— Ця повістка так і називається — щодо уточнення облікових даних та проходження військово лікарської комісії. І вручається для того, щоб військовозобов’язаний прийшов в ТЦК і все оновив. Тому що, раз на п’ять років вони мають проходити військово лікарську комісію, а при введені військово стану — раз на рік.

І просто так ми не можемо чоловіків нікуди відправити. Хоча б тому, що документів в більшості з них немає, як і результатів військово-лікарської комісії. Це не кажучи вже про ігнор і величезну неявку — є пачки повісток, які відпрацьовуються в поліції щодо розшуку. Тих хто прийшов, направляють на ВЛК, а звідти вони всі з направленням йдуть на обстеження в Пироговку, Ющенка…, тому що в кожного там нога, спина, і ще щось болить. Це не рахуючи тестування, яке їм необхідно пройти, і яке триває дві години на кожного.
Щоб було зрозуміло по обсягах: в день проходить 70–90 чоловік, з них придатних 10–12 чоловік. (Це придатні до військової служби, які пройшли тестування, і добре якщо вмотивовані). Але це не означає, що вони будуть зараховані, тому що коли ці 10–12 приїжджають в частини, то повторно проходять: ВЛК, співбесіду і професійно психологічний відбір. І з цих 10–12 чоловік ми можемо зарахувати дві-три людини (тому що є ще відстрочка).

- Чи маєте ви право заходити на приватні підприємства?

— По-перше, там вони всі в оренді… Але почнемо з того, що керівники підприємств, установ і організацій, якщо в них є працюючі військовозобов’язані, мають вести військовий облік, тим паче при введенні воєнного стану. У нас війна, але підприємці офіційно хлопців на роботу не приймають. І коли подають нам списки, в них числиться один директор, який має право на відстрочку бо в нього мама інвалід і дві бухгалтерші. Але в усіх розпорядженнях, які ми вручаємо, вказано, що через 10 днів ми вправі повторно перевірити підприємство. І коли ми знову приїжджаємо туди групою оповіщеня, бачимо потужне підприємство і 30–40 працюючих чоловіків призовного віку, більшість з яких, не стоять на обліку.

Хоча є ряд підприємств, керівники яких прийшли, списки подали, ми людей опивістили. Вони в установленому порядку прибули, пройшли ВЛК. Є серед них придатні, є непридатні, є з відстрочкою.
Ми зацікавлені в тому, щоб економіку держави також підтримувати. Тому, коли все підприємство опрацьоване, сідаємо з керівником і визначаємо дефіцитні спеціальності. Наприклад, головний інженер, якого так просто не знайдеш, або спеціаліст, який працює на станках, і є водій, вантажник.
А ще є підприємства, які мають мобілізаційні завдання, і вони мали їх коли ще не був введений воєнний стан. І тоді могли забронювати своїх працюючих.
Але кадровики, які відповідають за ведення військового обліку, навіть пальцем не пошевелили, щоб це зробити. І хоча зараз здається, що керівники прагнуть зберегти від призову свої кадри, але виходить, що лише накаляють ситуацію.

- Сьогодні війна, керівники підприємств можуть забронювати своїх працюючих?

— Звісно. Для цього потрібно прийти у військову адміністрацію. Там їм мають видати наказ або визначити мобілізаційне завдання, (що підприємство поставляє на ЗСУ ту чи іншу продукцію), або визначити підприємство критичним (наприклад енергоструктури). Коли підприємство той або той документ — керівник може забронювати людей. Але лише тоді, коли в них будуть військово-облікові документи встановленого зразку (медичний огляд під час бронювання не потрібен). Списки на бронь потрібно подавати спочатку на обласну військову адміністрацію, їх погоджують і відправляють міністерство економіки, ті в свою чергу на Генеральний штаб, де видається наказ про бронювання і спускається на підприємство.

Але дуже багато підприємств забронюватись не можуть. Їхні списки повертають, тому що там є незамінні військово облікові спеціальності, яких не існує з 2017 року, або працівники 1985 року народження з приписним посвідченням (документ, який видається призовникам до 27 років, — авт).

- «Чому ви не ходите по кабаках та ресторанах, де купа чоловіків сидить?»

— Ходимо і туди. На днях в Карабасі були. З власником спілкувались, всі столики були опрацьовані. Серед відвідувачів було багато військовослужбовців. Було багато лікарів, які на сьогодні мають бронь і надавали про це документи. В кого не було документів — вручили повістки.
І три випадки було типу: «Я людина, ви не маєте право», «Розвернись і топай» (це дуже культурна версія подій, — авт.).

Керівник закладу звісно казав: «Два столика опрацювали — йдіть». Але ми на півшляху не зупиняємось. Потім в Реберні були, в Колибу заїхали, там був випускний — то не заходили, в дітей свято.

- «Я працюю, даю робочі місця і доначу на ЗСУ, чому ви хочете мене забрати, а ігноруєте мажорів на «харківських номерах»».
Вручають повістки чоловікам, які приїхали до Вінниці з інших регіонів?

— Вручаємо. Відповідно до наказу начальника обласної військової адміністрації, всі внутрішньо переміщені особи, з дня отримання довідки ВПО — мають стати на військовий облік. Звісно багато хто цього не робить, і коли на вулиці вручають повістку починають розповідати: «Ми не робили довідку ВПО, бо не хотіли», «Ми і так там побачили, то чого це маємо ще воювати».
Наш представник був в Прозорому офісі, де реєстрували ВПО, там чоловіки отримували довідки, і відповідно повістки, потім приходили до військкомату, починали проходити ВЛК. І як бачили, що вимальовується — «придатний до військової служби» — просто брали квитки і їхали. І нічого тут не зробиш, тому що департаменти соціального захисту нічого їм не можуть зробити. Їм не потрібно тут зніматися з обліку, просто куди приїздять там відмічаються, а ще це можна зробити в ДІЇ.

Тож в ВПО руки взагалі не зв’язані. Їм сьогодні повістку дали, оформили за фактичною адресою. Наступного дня людина просто поміняла квартиру, і навіть з міста їхати не треба.

- А якось на законодавчому рівні це можна врегулювати, тому що люди говорять: «В мене село залишилось без чоловіків, проте поприїжджали здоровані з інших регіонів і розказують, що воювати навіть не збираються?»

— На жаль не можна. Ми не захищені перед законом ніяк. Вже другий рік війни, але жодного ухилянта не притягнуто до кримінальної відповідальності. І статистика явки по повістках, не бойових, а цих первинних 5–7 %.

- А коли закінчились добровольці?

— В минулому році тут черги стояли, сьогодні пусто. Знаєте які зараз попадають? Або ті, які прибули з місць позбавлення волі, їм нікуди діватись і вони приходять до нас зі словами — «ми хочемо служити». Також дуже часто приходять бабусі, дідусі, батьки хлопців. На днях приходив один батько каже: «Заберіть його, він мене задовбав, гроші всі покрав, в автоматах програв…». Або бабушка прийшла — каже він п’є заберіть його… Тобто вважають армію виправною колонією, не думають про те навіщо алкоголік там.

Коли все це почалося, і під військоматом стояли черги, а комісія військово лікарська проходила: «скарги є — немає — придатний», тому що 300–400 людей в день було — серед добровольців попадались любителі вживати, не конкретні алкоголіки, бо таких видно але…. А потім до нас зверталися жінки — він вже сім місяців зарплату не отримує. Але такого не може бути — хоча він цілком можливо може отримувати 700 грн в місяць — тому що за розпивання спиртних напоїв накладається дисциплінарне стягнення, штраф, позбавляється премії.

- До речі, про гроші. Чому військові місяцями не отримують кошти, або отримують, але не ті, що обіцяли?

— Крім вищезгаданої, ще знаєте які ситуації є? Бійці не кажуть дружинам про гроші, про премії. А жінки на читаються новин — що військовослужбовець, який знаходиться на фронті отримає 100 тисяч грн на місяць. І люди не розуміють, що по-перше, 100 тисяч отримують не всі. А якщо отримують, то пропорційно дням. Тобто 100 тисяч діляться на 30 днів — 3300 грн в день. І скільки днів боєць в зоні бойових дій, стільки він і отримає.

Тобто не варто думати, якщо боєць там, і каже, що в нього над головою літає — то це передок і він там всі 30 днів, і за це йому 100 тисяч в кінці місяця.

- «Військкомат приватна структура, де можна всьо порішати за бабки. Зокрема кожна виписана повістка коштує 8 тис грн. І коли виконується план — поступають гроші, які розподіляються між собою». Що у вас можна порішати за бабки?

— В нас є грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за звання, надбавка за вислугу років, за таємність, і премії. Тобто від того скільки ми вручили повісток — наше грошове забезпечення не зміниться.
Воно може змінюватися тобто зменшуватись, (якщо військовий перебуває в одному званню і на одній посаді), через дисциплінарне стягнення і позбавлення премії.

Тобто ситуації — в мене грошове забезпечення 30 тис. грн, тут начальник вирішив накинути червонець за 100 повісток — не може бути. В нас визначене стале грошове забезпечення. І взагалі це питання на жорсткому контролі. Ми кожен день інструктуємо особовий склад, доводимо під підпис статті Кримінального кодексу. Тому що, в нашому КК є не тільки ст. 368 (одержання хабара…) але і ст. 369 (пропозиція хабара, коли можна притягнути до відповідальності людину, яка його пропонує).

- «Чому б на фронт всіх з військкомату не відправити, а на їх місце взяти тих, хто повернувся з війни?» А взагалі є кого відправляти?

— В нас тут жодного хлопця немає, хто не приймав би участь в бойових діях починаючи з 2014 році, хіба що хтось з молоді.

А стосовно вінничан, то в нашому ТЦК, основний мобілізаційний ресурс, який підлягає призову на військову службу по мобілізації складає 24 тисяч військовозобов’язаних чоловіків віком від 27 років до 45 років. Це ті люді, які не проходили військову службу. Також підлягають призову на військову службу по мобілізації і люди старшого віку, які раніше проходили строкову військову службу. Тобто вони можуть призиватися безпосередньо до бойових частин. На сьогоднішний день на військову службу по мобілізації призвано близько 14 тисяч військовозобов’язаних.
І це вкрай низький показник. Тому що ми не можемо забезпечити відновлення тих бойових частин, які мають втрати. І не можемо дати перепочинок хлопцям, які перебувають на війні з перших днів.