Колишній перший заступник голови Вінницької ОДА Олександр В'юник був одним з довірених осіб партії Анатолія Шарія. Топ-чиновника навіть у вінницького політикуму вже не всі згадають, адже при посаді за часів губернаторства А. Олійника він перебував кілька місяців. Проте їх можна назвати результативними. За цей час – у 2014 році – швиденько були освоєні бюджетні кошти на обладнання, якість якого викликала сумніви.
Шлях уродженця Вінниччини через ПР, УДАР, НарФронт до Шарія виявився ще й не без російського палива. І школи політруків. Про це пише сайт VinMedia.
5 травня 2014 року голова Вінницької облдержадміністрації Анатолій Олійник представив адміністративному активу області свого першого заступника. Ним став Олександр Григорович В’юник – на той момент колишній голова правління столичного ВАТ «Завод сантехнічних заготовок».
Як пишуть вінницькі ЗМІ, потрапив у верхівку керівництва області В’юник за квотою УДАРу. А до того В’юник був помічником у нардепа-регіонала Сергія Кацуби.
Згадаємо біографію політика. Олександр В’юник народився 26 червня 1964 року у Оратові. У 1985 році він закінчив Курганське вище військово-політичне училище, у 2011 році - Інститут післядипломного навчання Національного авіаційного університету. А вправний політрук, як бачимо з біографій навіть міністрів – всюди потрібен.
Під час роботи у замах Анатолія Олійника В’юник переважно займався своїм «головним» завданням – усюди де міг по області він «енергомодернізував» бюджетні заклади. Точніше – встановлював твердопаливні котли. Хоча закуплені коштом бюджету котлагрегати себе, як виявилось, зарекомендували не кращим чином, та роботу було зроблено – кошти виділені та «засвоєні».
Протримався «енергомодернізатор» В’юник у Вінницькій ОДА менше півроку – до серпня 2014-го. По суті, встановив котли, отримав гроші – пішов на вільні хліба. Точніше, на вибори.
У 2014 В’юник – кандидат у нардепи по 92 округу від «Народного Фронту». Та пролетівши повз Раду, екс-права рука губернатора Олійника, не лишився без роботи. В’юник став керівником Приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива». Зараз підприємство у стані банкрутства, але погодьтесь, для України у стані війни з Росією, сам факт створення і існування такого підприємства із професійним політруком на чолі – вже дивна річ.
Станом на 2016 рік Вюник у декларації зазначав, що має «Лексус», але проживає у квартирі дружини у селі Чайки по вулиці Лобановського Валерія, будинок 28, квартира 118. А з іншої нерухомості має тільки гараж у Зарванцях. Мабуть, для «Лексуса» у Києві.
До речі, дружина Олександра В’юника також працювала на цьому україно-російському підприємстві.
У 2019 році В’юник робить ще один політичний кульбіт – стає уповноваженою особою «Партії Шарія».
Тернистий шлях у нащадка Фурманова. Одне тільки питання – що він робив у якості другої особи у Вінницькій ОДА? І навіщо?
