Вінницький письменник Олег Остапенко три роки тому видав власним кошту унікальну книгу «Анатомія неможливого». На понад 500 сторінках ґрунтовного видання йдеться про репресії на Вінниччині у часи СРСР. Під час нинішньої війни із РФ книга стала користуватися шаленим попитом.
У останні два роки Олег Остапенко різко почав втрачати зір, а днями 86-річного Олега Остапенка прийняли до членів обласної організації Українського товариства сліпих. Він подарував книгу «Анатомія неможливого» у бібліотеку вінницького підприємства незрячих. Натомість директор підприємства УТОС Костянтин Ільніцький планує зробити із цього видання аудіокнигу, аби про конкретні факти репресій на Вінниччині могли дізнатися і люди з особливими потребами.
«Дуже позитивно ставлюся до задуму озвучити мою книгу. Чим більше людей прочитає та послухає «Анатомію неможливого», тим краще. Ніколи її не продаю, лише дарую!» - продовжує Олег Остапенко.
Письменник каже, що подарував вже близько 600 примірників «Анатомії неможливого».
«Видавав книгу за рахунок власної пенсії. На жаль, жодна письменницька організація чи спонсори мені в цьому не посприяли. Через це місяцями жив на 300 гривень, фактично на сухарях. Трохи виручала дача, звідки привозив фрукти», - ділиться Олег Остапенко.
Після широкомасштабного вторгнення РФ Олег Остапенко за допомогою волонтерів регулярно передає екземпляри книги на фронт та до шпиталю. Бійці її активно читають, передають із рук у руки.
«Це вже третє видання книги «Анатомія неможливого». На фронті вона викликає ажіотаж. Наші військові хочуть краще дізнатися про злочини влади у часи СРСР. Зокрема, про розстріли НКВД, захоронення вбитих на Вінниччині», - розповів Олег Остапенко.
Нині через це дуже поганий зір, тому вже не пише.
«До цього я ніколи не писав книжок. Лише друкувався у пресі, переважно на краєзнавчу тематику. Але після розв’язання РФ у 2014 році війни в Україні вирішив написати книгу щодо злочинів радянської влади на Вінниччині і втілив цю мету у життя», - пояснив він.
Олег Остапенко народився у Читі (Росія). З самого дитинства знав про жахливі злочини радянської влади. Бо його батько працював на будівництві секретних аеродромів та інших підземних об’єктів. Там людей регулярно заживо ховали, використовуючи вибухівку і бульдозер.
О.Остапенко – взагалі дуже талановита і різнопланова людина. Він має дюжину спеціальностей. За освітою – зубний лікар. Працював механіком у політехнічному інституті, слюсарем-налагоджувальником гелікоптерів на авіазаводі. Є академіком Міжнародної академії відкриттів і винаходів. Десятки років професіонально займався шосейними перегонами і планерним спортом.
Прес-центр Вінницької обласної організації УТОС
