У центрі Вінниці розташований «Будинок князів Гедройц», який, попри свою назву, належав представникам польського роду Лазовських.
Будинок розташований на вулиці Григорія Артинова, цей об’єкт був зведений у 1913 році та відомий своєю неороманською архітектурою. Однак, справжніми власниками цього будинку були представники польського роду Лазовських, а литовські князі Гедройци були лише його орендарями.
Засновником роду Лазовських у Вінниці був Ґжеґож Лазовський, який після здобуття лікарської освіти вирішив розпочати практику на Поділлі. Спочатку він лікував родини польських магнатів, включаючи Потоцьких, а згодом переїхав до Вінниці, де придбав дві суміжні земельні ділянки. У 1855 році він купив одну ділянку у магістрату, а через три роки – іншу у приватного власника.
Ґжеґож Лазовський, як і видатний хірург Микола Пирогов, безоплатно лікував незаможних мешканців, які зверталися по допомогу. Його син, Юзеф Лазовський, продовжив цю традицію. Повернувшись до Вінниці після роботи в Київській губернії, він став повітовим лікарем і відкрив приватну практику. Юзеф лікував всіх безплатно, не зважаючи на національність чи соціальний статус пацієнтів. Окрім медичної практики, він був активним громадським діячем та гласним міської думи.
На кінець XIX століття володіння Лазовських у Вінниці становили сім гектарів, на яких розташовувався великий фруктовий сад, парк з алеями лип і троянд, хащі ялівця та диких вишень. Серед цих насаджень стояли чотири будинки, один з яких був великим родинним маєтком з дев’ятьма спальнями й більше ніж двадцять житлових та підсобних приміщень.
У 1899 році Юзеф Лазовський помер від зараження крові під час обстеження хворих, залишивши вдовою дружину Броніславу з вісьмома дітьми. Через відсутність значних статків, родина змушена була продавати частини земельних ділянок, коли на початку нового століття у Вінниці прокладали нову вулицю Прорізну. До більшовицького перевороту більшість ділянок вже були продані.
На місці родинного маєтку Лазовських у 1913 році було зведено новий будинок, який згодом став відомий як «Будинок князів Гедройц». Проте Лазовські не довго користувалися цією будівлею – їхній слід губиться ще до 1920-х років. Сама будівля зазнала численних змін з добудовами та переплануваннями, проте деталі головного фасаду у неороманському стилі й досі привертають увагу перехожих.
