Мобілізованому Ігорю було достатньо кілька днів, щоби згадати як вправно воювати. Водій БТРу пройшов бої за Дебальцеве у 2014 році. Оборону бійці тримали три місяці. Йому 40 років, він - ІТшник, мав двох маленьких синів та дружину при надії.

Утім, його це не зупинило, коли в Україні розпочалося широкомасштабне російське вторгнення, Ігор знову кинувся у бій. Саме заради майбутнього своїх дітей він зараз стоїть на захисті рідної землі.

«Війна – я тут. Це просто мій обов’язок захищати Батьківщину, щоб моя родина жила безпечним мирним життям. У мене ростуть двоє синів – старшому Оресту чотири роки, Устиму – лише два, я маю стати гідним прикладом для них. Чекаємо ще на поповнення», - розповідає мобілізований Ігор.

Пройшов майже тиждень відтоді, як Ігоря мобілізували в лави однієї з військових частин на Вінниччині. На полігоні, під час бойового злагодження, пролунав від дружини дзвінок: «Народжую».

«Я підійшов до командира, всі поставилися до мене з розумінням. Тоді я швидко здав зброю, поїхав у Вінницю і навіть встиг на пологи. Одну ніч побув з малюком та дружиною і вранці прибув у військову частину», - додає мобілізований.

Нині нацгвардієць вже на бойовій позиції, разом з іншими військовими, виборює собі Країну, яку ніколи не покине.

Захисник неймовірно сумує за родиною. Але впевнений, що дуже скоро, повернеться з перемогою додому, де його чекають вже троє малят.

Пресслужба НГУ