Цей день символізує перемогу українського народу в багатовіковій боротьбі за свободу та самовизначення.
Історія боротьби за незалежність України своїм корінням сягає доби Козацької Республіки, або Гетьманщини, яка існувала в XVII-XVIII століттях. Козаки, під проводом Богдана Хмельницького, боролися за автономію, створюючи незалежну державу, яка, хоч і ненадовго, стала важливим символом української самостійності. Однак підписання Переяславської угоди 1654 року підпорядкувало Гетьманщину московії, залишивши козацьке військо як символ української боротьби за свободу.
XIX століття стало часом національного відродження, коли українська інтелігенція під впливом європейських національних рухів почала активно працювати над розвитком культури, мови та ідеї національної самобутності. Це підготувало ґрунт для подальших політичних змін.
Перший значний крок до державності відбувся у 1917 році після Лютневої революції в росії. Ця подія привела до створення Української Народної Республіки (УНР), яка проголосила свою незалежність 22 січня 1918 року. Проте через політичну і військову нестабільність, а також протистояння з більшовицьким урядом, УНР не вдалося зберегти.
Протягом багатьох років Україна залишалася частиною радянського союзу, переживши важкі часи: Голодомор, репресії та втрату національної ідентичності. Проте український народ зберіг свою культуру та самосвідомість, що врешті-решт призвело до відновлення незалежності в кінці 1980-х — на початку 1990-х років.
Кінець 1980-х років став періодом великих політичних змін, що сприяло відродженню національної самосвідомості. У 1990 році в Україні відбулися перші вибори до Верховної Ради, на яких з’явилися політики, які виступали за незалежність. Це стало початком нової ери в історії України.
16 липня 1990 року Верховна Рада України ухвалила Декларацію про державний суверенітет, що заклала основи для подальшого проголошення незалежності. Цей документ проголошував право України на самовизначення, контроль над своїми ресурсами та економікою, ставши важливим сигналом для міжнародної спільноти про наміри України відновити свою незалежність.
Кульмінацією цього процесу стало 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. Це сталося після спроби державного перевороту в москві, що прискорило розпад радянського союзу. Акт проголошення незалежності офіційно завершив багатовікову боротьбу українського народу за свою державність.
1 грудня 1991 року на всенародному референдумі понад 90 відсотків громадян підтримали незалежність, що підтвердило легітимність рішення Верховної Ради і широке прагнення українців до самостійності.
Після здобуття незалежності Україна зіткнулася з численними викликами: економічними труднощами, політичною нестабільністю, регіональними конфліктами. Однак країна змогла досягти значних успіхів у багатьох сферах, зокрема в інтеграції з Європейським Союзом, розвитку демократичних інститутів та модернізації економіки.
Важливу роль у здобутті незалежності України зіграла Верховна Рада як вищий законодавчий орган країни. Вона ухвалила ключові рішення, які стали основою для відновлення суверенітету держави. Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності та ухвалення Конституції України стали важливими етапами на шляху до побудови сучасної демократичної держави.
З моменту ухвалення Конституції 28 червня 1996 року до неї було внесено 16 змін, що суттєво вплинули на зміцнення незалежності України. Ці зміни вдосконалили правові основи держави, зміцнили демократичні інститути та покращили управлінську ефективність, що допомогло Україні стати стабільною та правовою державою.
Проголошення незалежності стало новою сторінкою в історії України, яку український народ продовжує писати донині, демонструючи свою рішучість та відданість у боротьбі за свободу та процвітання своєї держави.
