Вінничанин Євген Литвак запевняє, що 13 років працював над книгою «Епоха слави і надії». У ній автор досліджує заснування буддизму та християнства, безсмертя та реінкарнацію, а також пише про тибетських монахів і... пригоди Ісуса в Індії. Власне, книга на тисячі сторінках розповідає про життя та пригоди Спасителя до 33-річчя, а також, як індійський цар Ашока 2000 років тому заснував Братство Дев'яти Невідомих.
- Ваша книга про життя Ісуса - це міф, вигадка, власне бачення та спроба об'єднати різні теологічні течії?
- Насьогодні релігійна тема та особистість Ісуса залишається однією з найбільш актуальних як в академічних колах, так і в мистецьких. Предметом дискусій є сам факт існування Ісуса, хронології його життя, його соціальний статус та культурне середовище, не кажучи вже про ті ідеї, які Він проповідував та їх значення для людства.
Основний задум моєї книги «Епоха слави та надії» - це альтернатива тим подіям, які відбулися в житті Ісуса Христа до 33 років. Попри те, що сюжет повністю вигаданий, я сподіваюся, що мені вдалося вірно змалювати особистість Христа. До того ж, інтрига тримається до кінця книги: дехто з читачів стверджували, що визначити, хто саме з героїв – Ісус – неможливо, не дочитавши до кінця.
- Як виникла ідея створення такого твору?
- Я прочитав Біблію ще в 17 років і продовжую читати її в зрілому віці, але на той час у мене, несвідомого підлітка, виникло питання: хто такий Ісус Христос – виняткова людина чи Бог у тілі? І я почав шукати відповідь принаймні для себе, але матеріалу було так багато, що це переросло в хобі і, як наслідок, у написання книги. Усі ми любимо таємниці, але змови – найбільше.
Сюжет книги «Епоха слави та надії» починається зі смерті члена таємного Братства Дев'яти Невідомих. Популярний блоґер з унікальною професією, Ловець Снів, стверджує і доводить, що уві сні людина може побачити фрагменти зі свого майбутнього. Разом із дівчиною, яка мріє стати відомим дизайнером, він випадково занурюється в пошуки еліксиру безсмертя, які переростають у віднайдення правди про самого батька Ісуса. Також у книзі є історична частина про період життя Христа, коли він був в Індії. Про його пригоди до того, як він прийшов до Єрусалиму.
- Ви кажете про новий жанр в літературі. У чому новизна, адже до теми життєпису Ісусу поверталися сторіччями? А з кінця ХІХ ст. намагалися поєднати різні теологічні вчення у художній та фантастичній літературі...
- Справа не в темі життєпису Ісуса Христа. Говорячи про новий жанровий різновид, ми говоримо не про черговий апокриф, а про нові підходи до формування інтернет-літератури. Якщо західне літературознавство вже з 2007 року нагороджує престижними літературними преміями авторів інтернет-творів, то на вітчизняному літературознавстві досі побутує думка, що мережева література ˗ це повне графоманство (часто чую це слово) та профанація, в той час, коли кількість читачів мережевої літератури значно більша, ніж у «друкованої», але аналогічної за вартістю художнього тексту.
Останнім часом через соціальну ізоляцію читачі наводнили соціальні мережі, серед них багато професійних та елітарних читачів, які видають якісний фідбек на вебромани (це так званий ефект бета-рідера), і це дає змогу вдосконалювати твір на запит професійного читача. Тому в соціальних мережах можна знайти якісні твори, які буквально еволюціонували в мережі. Я умовно називаю такий жанр "litwake": абревіатура з англійської, що означає "літературне пробудження". Тобто, новий жанр - це продукт авторської фантазії, вебсередовища та інтернет-читача.
- Яким накладом має вийти книга та хто фінансуватиме друк?
- На сьогоднішній день я підписав 2 договори. Один ˗ про екранізацію моєї книги відомою закордонною кіностудією (деталі поки що є комерційною таємницею), а другий ˗ із видавництвом мого близького друга, який і буде інвестором першої 1000 книг.
Я вже подав заявку на 2 рекорди України: по-перше, це найтриваліший період написання книги на теренах сучасного літературного простору (бо ж для сучасного «масового» письменника достатньо й двох тижнів, як зазначив один з авторів детективної прози у своєму профілі в мережі Фейсбук). Початкова та кінцева дата роботи над романом зафіксована у свідоцтві про реєстрацію авторського права.
По-друге, у книзі понад 1000 сторінок, що перевищує обсяг тексту будь-якого сучасного українського письменника. Крім того, книга розміщена в інтернеті абсолютно безкоштовно. Я створював роман для читачів та зробив його доступним. Зараз видавництво працює над перекладом книги українською мовою, а про її попереднє замовлення я оголошу найближчим часом, щойно всі організаційні моменти будуть узгоджені та врегульовані.
- Чи є вже послідовники викладеної у книзі теорії?
- Власне, якоїсь окремої теорії немає. Є варіант художньої дійсності без претензії на наукову достовірність. Книга не має на меті довести якусь теорію та не претендує на статус апокрифу. Як приклад подібної стратегії можу назвати фіналістку національного конкурсу «Книга року ВВС» Катерину Липу з її романом «Слуги яструба і лілей», в якій авторка, будучи науковицею з історії, конструює свій сюжет як варіант деяких подій 17 століття, при тому опираючись на науково доведені факти.
Тут є різниця: в центрі мого сюжету – сакральний герой, але я змінив декорації, запропонував альтернативний варіант подій. Результат – гостросюжетний твір, який тримає читача в напруженні до самого кінця.
- Що ви можете порадити молодим письменникам, які тільки розпочали свій літературний шлях?
- Автор художньої книги – це митець. Сучасні українські письменники не пишуть нічого нового, а я переконаний, що це величезна помилка.
Можу порадити не писати на «хайпову» тему смерті Джорджа Флойда, про проблему расизму й нерівності. Минулого тижня я відмовився допомагати з сюжетом нової книги одному молодому автору детективних романів (з етичних міркувань не буду називати його ім’я). У нього була ідея написати про расизм в українському селі, де знаходять вбитою дівчину-мулатку. Навіщо українському читачеві дублікат сюжету «Вбити пересмішника» Гарпер Лі?
Порадив би працювати над собою та не витрачати час на різну метушню. Нещодавно в мережі Фейсбук з’явилася плітка, що я буцімто є хрещеним сином Андрія Кокотюхи (якщо пам’ятаєте, однойменний фільм за його романом «Червоний» розглядався для подання на ювілейну премію «Оскар» від України в 2017 році)…Можу сказати, якби був – була б велика честь для мене.
Я на своєму прикладі довів, що людина, яка взяла ручку та чистий аркуш, стає творцем. Моя порада – не писати про «хайп» та «успішний успіх». Кожен з нас має можливість стати номер один, але для цього треба йти своїм шляхом та не вдаватися до мавпування, намагатися стати унікальним. До речі, користуючись нагодою, хочу подякувати Вахтангу Кіпіані, який відзначив мою унікальність під час обговорення моєї інтернет-творчості.
«Епоха слави та надії» – це моє літературне пробудження, мій «litwake».
- Скільки коштуватиме екземпляр і чи матиме книга, на вашу думку, комерційний успіх?
- «Епоха слави та надії» ˗ це моє почуття виконаного обов'язку. Ціна буде доступною, я не розраховую на комерцію. Один дуже відомий письменник назвав мою книгу «сиквелом до Біблії». Тож я буду радий, якщо моя книга знайде своє місце у кожному домі.
- Розкажіть про себе. Звідки Ви, на кого вчилися, чим заробляєте на життя? До речі, це перша проба пера?
- Я не маю письменницької (філологічної) освіти, тому робота над книгою стала моєю професією. Це моя єдина книга. Думаю, що наступна вже буде в жанрі мемуарів чи автобіографії. На сьогоднішній день мій письменницький блоґ «Дорога до фільму. Від написання до екранізації» налічує 50.000 підписників. Я пробую писати огляди на книги сучасних українських письменників. Повинен зізнатися, що це важко, але маю пару пропозицій для співпраці в цьому напрямі.
До мене звертаються сценаристи та деякі молоді письменники, яких я консультую щодо написання сюжетів чи сценаріїв. У мене багато друзів блоґерів, яким допомагаю складати контент-плани. Останнім часом я написав та продав авторські права на два сценарії: серіал про пригоди 3-х козаків та весільну комедію.
