Хоча за три десятиріччя на Вінниччині розпродані найбільш ласі шматочки державного майна, у 2022 році на регіон та обласний центр чекає продаж кількох «перлин». Як запевняє начальник Pегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях Андрій Маркевич, цікаво не лише отримати кошти до бюджету, а аби приватизація об’єкту спонукала до економічного розвитку, створення робочих місць та залучення податків у майбутньому. Досвід минулих років показує, що викупають нерухомість не для консервації. Інвестори вкладають кошти у всі об’єкти…

«Після приватизації не всі працівники виявляють бажання працювати на відновленому заводі. Навіть при більшій зарплаті»

- Пане Андрію, з 2019 року створено єдине відділення на два регіону. Специфіка роботи ФДМ у Вінницькій і Хмельницькій області відрізняються?

- Єдине правове поле та єдині завдання. До них входить реалізації державної політики в сфері приватизації, оренди держмайна, управління корпоративними правами, а також оцінка майна.

- У минулому році на Вінниччині через фонд активно продавались спиртові заводи. Чи не найбільше їх продали у порівнянні з іншими областями…

- У Вінницькій області було 11 заводів, які всі до 2020-го були державними. Юридично  «місця провадження діяльності» входили до ДК «Укрспирт», втративши з 2012 року статус окремих юросіб. Коли було прийнято політичне рішення та програму приватизації галузі, стартував процес роздержавлення. Першим заводом в Україні, який пішов у приватні руки, стало підприємство у Немирові.

«Тренувались», як виконувати положення законодавства, коли вся Україна дивилася. Нині від приватизації спиртової галузі ми отримали 127 млн грн. Всі продані заводи модернізуються, жодного нинішні власники не законсервували.

У 2022 році плануємо організувати аукціони з продажу ще шістьох заводів – Юрківецького, Бджільнянського, Гайсинського, Барського, Чечельницького, а Тростянецький зараз вже перебуває в системі Prozorro і шукає майбутнього власника.

- Який актив, на Вашу думку, найбільш цікавий для інвесторів?

- На кожен товар є свій покупець, тому не скажу, який кращий. Так, Немировській завод викупила відома горілчана компанія. В інших випадках під купівлю створювались окремі юрособи. Це нормальний підхід для бізнесу. Звісно, ми перевіряємо потенційних інвесторів, як це передбачено у статті 8 закону «Про приватизацію». Також дивимося за тим, аби інвестори мали «чисті» гроші.   

Щодо привабливості, то нагадаю, коли розпочиналась «історія» приватизації спиртових заводів, колеги з центрального апарату досліджували ринок, спілкувались з «Укрспиртом», тому очікувалось, що зацікавленість будуть проявляти виробники лікеро-горілчаної продукції, агрохолдинги, виробники парфумерної продукції та біоетанолу.

Ми не продали жодного діючого заводу. Деякі не працювали два роки, деякі – десять і більше. Переважно майданчики перебувають у досить занедбаному стані. Без докорінної модернізації та вкладення чималих коштів, вони не працюватимуть. Приміром, у Немирівський спиртзавод інвестор оціночно має вкласти десятки мільйонів гривень, поставити додаткове обладнання для виробництва палива (КМПА, біоетанол) і спирту чи будь-що.  

У 2022 році ми вже не виставляємо умову, що потрібно зберегти конкретний вид діяльності. Саме інвестор визначає, чим займатиметься.

Цікаве інше. В умовах ми зазначали збереження штату. Так от, після приватизації не всі працівники виявляють бажання працювати на відновленому заводі. Навіть при більшій зарплаті. Частина вирішила звільнитися. Хтось переживав, що втратить субсидію, хтось відмовився працювати «з ранку до вечора», адже звик до мінімалки, коли нічого не вимагають. Про такі випадки я чув від інвесторів двох наших заводів - Овечацького та Бершадського. Підприємці змушені шукати працівників «на стороні».

«Купівля старого заводу з оснащенням новим обладнанням обійдеться дешевше, ніж будувати у полі»

- Іноді бізнес запевняє, що масштабна реконструкція занадто дорога, тому краще будувати з «чистого аркушу». І прикладів достатньо навіть у Вінниці. Чи не відвертає це інвесторів?

- Як мене запевняли виробники, завод у полі за 3-4 місяці побудувати з легких конструкцій і підвести комунікації вартує $3,5 млн. Купівля старого заводу з оснащенням новим обладнанням обійдеться дешевше. Втім, нові заводи потребують у десятки разів менше обслуговуючого персоналу. Такі заводи функціонують у Молдові. І конкурують на нашому внутрішньому ринку. Бізнес – це завжди ризик. Тому інвестори прораховують майже усі дрібнички. 

Хочу відзначити, у нас немає мети виключно поповнити держбюджет через продаж активу, більш цікаво, коли занедбаний об’єкт приносить економічне зростання, зарплату людям. Спеціалісти, які досліджували ринок зазначають, що кожна гривня, вкладена у приватизацію, акумулює від 4 до 6 гривень. Звісно, з часом. Держава отримує податки значно більші, ніж кошти від продажу. Тому ми завжди наглядаємо за підприємством через певний проміжок після приватизації.

- Чи цікавились вінницькими заводами інвестори з Росії?

- Жодного разу. Продавати бізнесу з РФ, КНДР та інших підсанкційних країн заборонено, тому ми перевіряємо місце походження учасників торгів. Вони теж знають про обмеження, тому мабуть не проявляють зацікавленість.

«Інвестори відверто казали, що не гарантують збереження ювелірного бізнесу на «Кристалі»

- Окрім спиртової галузі, ФДМ продає вінницький завод «Кристал». Чому не вдалося приватизувати майновий комплекс у минулому році і його виставлено знову?    

- Ціну регулює ринок. Стартова вартість у $3,2 млн була цікавою бізнесу. За інформацією зверталися кілька представників різних компаній. Вони відверто казали, що не гарантують розвиток саме ювелірного бізнесу. Ніхто не мав гарантій, що це стане прибутковим.

Фахівці заводу казали: обладнання гарне, але потрібно поставити гарніше, яке працює у діамантовому бізнесі у Швейцарії. Інакше важко конкурувати. Називали суму. Так, вона відлякує. Це мільйони євро.

Українські бізнесмени підходять з іншого боку. Зважаючи на кількість працівників, яких не можна звільняти, наявність обладнання, нерухомості та 2 га землі, вони вважають, що ціна завелика. Тож, якщо об’єкт не продали з першого разу, а от-от мають внести правки до законодавства, якими дозволять знижувати стартову ціну активу, краще зачекати другої спроби.

Практика показує, що на перших торгах ціну вважають завищеною, всі чекають, а на других аукціонах вона лише зростає. Не виключаємо, що така історія відбудеться з «Кристалом».

- Не завжди вдається залучити до аукціону більше двох бажаючих позмагатися у торгах?

- У середньому за об’єкт змагаються 2,4 учасника. Проте ми хочемо, щоб цей показник був більшим. За десятиріччя вже продано багато чого цікавого для бізнесу, нині розпродуємо майно, але й серед нього є «перлини», як завод «Кристал».

- Сподіваюсь, це не єдина «перлина»?..

- Так, є ще один цікавий для вінничан об’єкт – Вінницька картографічна фабрика. До такої назви містяни звикли. Нині це ДП «Центр просторових даних». Зараз підприємство перебуває під управлінням Держгеокадастру України. Після передачі функцій до Фонду держмайна розпочнемо підготовку до приватизації.

Впевнений, що об’єкт цікавий для покупців, адже є всі комунікації, земля, транспортна розв’язка. Тому має бути гарна конкуренція на торгах.

Далі плануємо приватизацію кар’єрів. Це два держпідприємства – «Мурафський кар’єр» і «Піщенський кар’єр». Вони працюють, є розвідані запаси породи, проте два десятки років відсутні геологорозвідувальні роботи, лише збирають з відвалів «мучку».

Маємо велику надію, що після продажу з відновленням потенціалу з’явиться поштовх для розвитку цих населених пунктів. Колись підприємства були бюджетоутворюючими.

«Поки відомо про п’ять компаній, які можуть приймати участь у приватизації авіаційного заводу»

- А «Вінницький авіаційний завод»?

- Також… Кабмін погодив рішення щодо приватизації окремих об’єктів концерну «Укроборонпром», надавши можливість продати дев’ять підприємств по всій Україні. В рамках процедури банкрутства багато майна авіазаводу було викуплено різними компаніями, зокрема «Мотор-Січчю».

Проте залишилось достатньо об’єктів нерухомості та обладнання на складах. Навіть є літаки, які прилетіли ще перед розпадом Радянського союзу із Сибіру, і так і залишились в ангарах.

- Сьогодні, на території заводу працюють…

- Виробничу діяльність проваджує ТОВ «ВіАЗ», яке поєднане з «Мотор-Січчю». Воно ремонтує вертольоти, зокрема і бойові. Приватне підприємство має власну охорону, замовлення, кадри. Інтелектуальний потенціал не втрачено. Ті, хто вміє ремонтувати авіаційну техніку, у Вінниці лишились. Хоча токарям переважно по 60-70 років.

- А скільки інвесторів вже кажуть про свою зацікавленість?

- Особисто зі мною спілкувалися представники трьох вінницьких компаній. Окрім цього, ми вважаємо, що буде приймати участь запорізька «Мотор-Січ». Щомісяця звертаються з Києва представники ще однієї компанії.     

Чекаємо на аукціон. Переможе той, хто запропонує найвищу ціну.

Всього у перелік на 2022 рік по ФДМ у Вінницькій області включено на приватизацію 53 об’єкти, з них 30 – окреме майно, три об’єкти соцкультпризначення, 13 єдиних майнових комплексів (спиртзаводи, кар’єри), а також 6 об’єктів незавершеного будівництва та один пакет акцій («Кристал»). Тож маємо над чим працювати. Можу похвалитися тим, що у рейтингу за минулий рік наше регіональне відділення зайняло друге місце. Вище лише Львівське РВ, яке об’єднує три області.  

Оцінюючи ті об’єкти, які ми хочемо підготувати до продажу, плануємо мобілізувати до держбюджету у 2022 році не менше 185 млн грн. Це дозволить дати додатковий поштовх для економіки регіону, створити додаткові робочі місця. Сумнівно, аби купували лише для руйнації. Коли навіть руйнують, то будують щось нове. І вигоду отримує як бізнес, так і громада.

- Якщо мова про Вінницю, то є сенс будувати житло. Інша річ, чи вигідно викупати об’єкт заради лише землі?

- Законодавством з 2018 року передбачено, що покупець купує нерухомість, а земельні питання вирішує самостійно.