Співак анонсує великий сольний концерт у Вінницькому муздрамтеатрі та обіцяє «нове амплуа»
Сім років тому уся Вінниччина «тримала кулаки» перед телевізорами за свого земляка Олександра Онофрійчука, який зумів із перших акордів зачарувати глядачів та тренерів телевізійного шоу «Голос країни».
Відтоді його популярність серед шанувальників якісної музики не падає. Іноді – навіть навпаки. А після участі в «Лізі сміху» у складі команди «Вінницькі» Сашка почали впізнавати вулицях й ті, хто вже не пам’ятає перших сезонів «Голосу країни».
Як музиканта його знають переважно за виконанням світових рок-хітів. Але 30 листопада Олександр Онофрійчук обіцяє постати перед вінничанами в новому амплуа. І трапиться це на великому сольному концерті на сцені обласного муздрамтеатру імені Садовського за участю камерного оркестру «Арката» Вінницької обласної філармонії імені Леонтовича.
Про те, що нового буде в репертуарі, як готується музикант до такого відповідного виступу, Олександр Онофрійчук розповів в інтерв’ю NaПарижі. Говоримо із молодим виконавцем і про українську музику загалом, про те, чи можна сьогодні стати популярним без особливих фінансових вкладень, про музичні уподобання самого Олександра Онофрійчука.
Не могли, звісно, оминути й тему політики (надто вже тісно пов’язана вона сьогодні зі сценою, музикантами та акторами): з інтерв’ю дізнаєтесь, чому Сашко не балотувався у нардепи на минулих виборах, як багато його колег-артистів, та чи «відчиняє ногами» двері Офісу президента після своєї участі в «Лізі сміху».
Мене звикли бачити як рок-виконавця, або ж виконавця пісень під бандуру, але на концерті 30 листопада у Вінницькому муздрамтеатрі вінничани побачать мене в новому амплуа: звучатимуть переважно українські романси, можливо, італійські, інші світові хіти. Планую запросити ще кількох гостей, щоб було веселіше, але всіх сюрпризів наразі розкривати не буду – має бути якась несподіванка на концерті. Але із романсами зараз мало хто виступає, особливо, серед молодих артистів.
Серед запрошених виконавців буде хтось із відомих?
Не знаю, наскільки вони відомі широкому загалу, але точно знаю, що це - професіонали. Зараз готуємось до цього виступу, репертуар підбираємо.
Щось буде нового в репертуарі?
Більшість мене знають як виконавця рок-хітів. А цей концерт хочу присвятити в основному українській культурі. Це будуть романси, можливо, арії українських опер, можливо, італійські романси. Буде щось із світових хітів. Ми подібне вже робили в дуеті із Наталією Лановенко. Тепер хочу це зробити в театрі.
Це буде перший такий великий сольний концерт?
Ні, уже було кілька сольних концертів: у Будинку офіцерів був концерт одразу після «Голосу країни», кілька концертів було у філармонії. А це буде перший мій концерт такого направлення і перший мій сольний концерт в театрі. Маю, крім того, ще кілька проектів – зараз є авторські пісні, які для мене написав Денис Шинкевич. Підібрав уже музикантів, з якими їх роблю. І наступного місяця планую зробити кілька концертів у районних центрах – там буде різна музика: і авторські пісні, й українські хіти та ті, які я виконував на «Голосі» - світові хіти.
Із авторських уже кілька пісень є в мережі, ще нові будуть?
Є в мене більше авторських пісень, але не всі вони завантажені в інтернет. До того ж, вони були із таким акустичним звучанням, а зараз хочу зробити аранжування на повний колектив, це – українська музика в стилі поп-рок. Зараз українську музику люблять, її підтримують, то чому б не спробувати й свої сили.
За твоїми відчуттями, українська музика стає популярнішою?
Так, звісно. Є багато нових артистів, які роблять багато цікавої нової музики. Багато є, звичайно, музики однотипної, але є виконавці, як, наприклад ONUKA – це щось нове. Взагалі, на мою думку, українська музика розвивається у нас добре. Але таку «справжню», вишукану музику знайти не просто. Я для себе, наприклад, шукаю цікаву музику – зі складною вокальною партією, із цікавими музичними переходами. Це якщо говорити про рок-музику. Слухаю також класику. Зараз із етно-року подобається мені «Тінь сонця», зі світових Queen, Scorpions, AC/DC – там не тільки музика цікава, там дуже потужний вокал, а для мене це важливо.
У Вінниці з’являються цікаві виконавці, які можуть стати тобі конкурентами?
Звичайно, час не стоїть на місці, із кожним роком хтось підростає. Є вже молоді виконавці, я слідкую за ними, спілкуюся з ними. У «Зорі» зараз бачу перспективних молодих виконавців. Вінниця багата на музичні ідеї і багато у нас талановитих людей. Тим більше, зараз для вокалістів-початківців більше можливостей. Коли я починав займатися вокалом, знання міг дати тільки вчитель, або сам міг чомусь навчитися. Зараз є інтернет, хто хоче співати – заходьте, дивіться, усі секрети відкриті. І можливості заявити про себе стало більше: нема змоги на телебачення піти – є інтернет. Є випадки, коли людина написала пісню, завантажила в інтернет і одразу стала зіркою. Тобто шансів, дійсно, більше. Але більша і конкуренція.
Як у випадку із «Казкою»?
Так, тут якраз, на мою думку, було дуже правильне написання хіта – у плані кліпу, у плані музики, пісні і в плані продакшн. Але в нас є пласт музики, який дуже однотипний. Його, скажімо так, багато. Хочеться, щоб з’являлась музика складніша. Складніша вокально, музично. Бо є якийсь відсоток людей, які й таку музику шукають. Особливо ті, хто виріс на рок-хітах 80-х. Хотілося б побільше академічних концертів, хороших голосів – тенорів чи баритонів. До речі, мало хто зараз приїжджає із таких виконавців.
Така музика в принципі не повинна бути масово популярною, її не можуть слухати всі в навушниках…
Є люди, які слухають в навушниках, але найкраще ця музика сприймається на концертах.
Як ставишся до української народної, веселої музики?
Позитивно, звичайно. Зараз, до речі, багато гуртів роблять етно-рок: беруть за основу фольклорні пісні і трансформують їх у рок-версії, рок-н-рольні. Чому б ні? Музика різною має бути. Я за різнопланову музику. Якщо це рок, то він також має бути різним – нестандартним, нешаблонним. Я шукаю для себе складнішу музику.
То її створювати потрібно…
Так. Але я зараз говорю як слухач, а як виконавець – намагаюся робити складні вокальні партії. А слухач на це знайдеться. Головне – чесно робити те, що ти робиш.
Після твоєї участі в «Голосі країни» часу пройшло багато - популярність, яка після того з’явилася, ще зберігається?
Люди знають, особливо, у Вінниці, в Козятині. Колеги-музиканти, з якими я пересікаюсь, пам’ятають. Буває, що коли виступаю в районних центрах із концертами, то кажуть, що пам’ятають і «Голос країни», і навіть те, як я в них виступав 7-8 років тому. Хоча, звичайно, коли тебе часто показують на екрані – то одне, а коли проходить сім років – уже інше. Я зараз намагаюся викладати своє відео, брати участь у різних челенджах, фестивалях, організовувати концерти.
Недавня твоя участь у «Лізі сміху» - це був експеримент?
Запросив мене взяти участь у цьому телевізійному проекті наш відомий актор, ведучий та шоумен Олександр Теренчук. Я думаю: чому б ні? Тим більше, з людьми, який я знаю, з якими пересікався часто. Спробував, від’їздив цілий сезон. На наступний сезон я не поїхав – вирішив більше зайнятись сольною кар’єрою. Це все мені подобалось – та атмосфера, яка там панує, але я розумів, що не встигаю займатися своїми сольними проектами. Але, безперечно, що «Ліга сміху» - це круто, цікаво: поїздки у нас були, в тому числі за кордон.
Коли команда писала й відпрацьовувала номера, якісь свої ідеї «підкидав» їм у плані гумору?
У мене більше було завдання працювати над музичною складовою: підбір репертуару, виконання, підбір тональностей – такі речі…
Твій партнер по вокалу в команді «Вінницькі» Василь Гуменюк спробував балотувався до Верховної Ради на минулих виборах. Чому у бюлетенях не було прізвища Онофрійчука? Не пропонували чи сам не хотів?
Чесно кажучи, мені не пропонували. Але я не ставив собі таких цілей. Мабуть, це не моє… Раніше мені пропонували балотуватися на місцевих виборах – у 2015 році. Я тоді відмовився, вирішив, що буду займатися музикою – це моє. Хоча у мене, як громадянина України, є своя громадянська позиція і своє бачення – як би я хотів, щоб моя країна розвивалася. Звичайно я був у кількох країнах – бачив, як там люди живуть. Думаю, що Україна має достатньо ресурсів і шансів стати однією з найуспішніших країн Європи, якщо все правильно робити.
Зараз всі учасники «Ліги сміху», мабуть, образно кажучи, «ногами двері відчиняють» в Офіс президента зі своїми ідеями та пропозиціями…
Я цього не роблю... Але спілкувався з нинішнім президентом ще до того, як він ним став. Якщо серйозно, то оцінювати щось ми можемо, мабуть, тільки коли пройде якийсь період часу. Хочеться, звісно, щоб усе добре, що було обіцяно, відбулося, щоб наша країна розвивалась правильним – європейським шляхом.
