У селі Махнівка (нині Вінниччина) 188 років тому народився Володимир Антоно́вич - український історик, археолог, етнограф, археограф, громадський і політичний діяч. Саме він увів у науковий обіг термін «Україна-Русь».

«Українці не знають, хто такий Володимир Антоно́вич, не знають свого ХІХ ст., не знають своєї культури і спадщини. Тож годі сподіватися, що вони скажуть світу: вся справа в тому, що, як говорили наші класики у ХІХ ст., демократія не працює без культури», - написав у Facebook український підприємець, ексвласник мережі супермаркетів «Мегамаркет», громадський діяч, Почесний Консул Держави Ізраїль у Західному регіоні Олег Вишняков.

Володимир Антонович (1834-1908) - автор понад 300 праць з історії, археології і етнографії України, був однією з чільних постатей українського національного руху другої половини ХІХ ст.

Антоно́вич першим виступив із концепцією споконвічності української самобутності, доводив, що українці є окремим, самодостатнім народом, а не "південною гілкою єдиного руського народу".

Він створив українську археологію як науку. Розробив нову методику ведення розкопок, був організатором археологічних з’їздів в Україні.

Володимир Антоно́вич - фундатор київської школи істориків, з якої вийшло 40 докторів наук, співзасновник і голова Історичного товариства імені Нестора Літописця. Він став "батьком" багатьох відомих істориків, зокрема, Михайла Грушевського.

Як послідовник еволюціонізму, він не вірив у швидкі революційні зміни, вважаючи, що лише послідовна просвітницька діяльність і піднесення свідомості народу є єдино правильним шляхом.

Його вважали мозковим центром, інтелектуальним мотором українського руху.

«Орієнтація на європейську культуру та історіографію вирізняла Володимира Антоновича з-поміж переважної більшості його попередників і сучасників. Вони звикли озиратися на російську і польську літератури. Він був перший справжній європеєць у вітчизняній історіографії, що підніс її над тим провінціалізмом, в якому вона потерпала досі», - казав історик Михайло Брайчевський.

Народився Володимир Антоно́вич у збіднілій родині польських шляхтичів.

До десяти років перебував з батьками, які працювали гувернерами. Початкова освіта була домашньою. Навчався в Одеських гімназіях. Закінчив медичний і історико-філологічний факультети Київського університету св.Володимира (нині Національний університет імені Т.Шевченка).

У студентські роки Антоно́вич читав козацькі рукописи, твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, етнографічні збірки, які вплинули на його життєву і наукову позицію. Ще в студентські роки він висловиви думку, що "дивно жити в краю, не знаючи ні його історії, ні людей.". Поступово відбувалося самовизначення Володимира Антоно́вича як українця.

«Вплив російської культури на українців занадто великий і тому шкідливий, - констатував В.Антонович у 1891 р. - Російська література сильніша за українську, а російська мова надто близька до української - це збільшує небезпечність… Нехай молодь вчиться чужоземних мов, читає багатшу на ідеї західноєвропейську літературу - це буде корисніше для неї, аніж вплив російської літератури».

«Він ніби знав. Не дослухалися. Маємо, що маємо», - зазначає О.Вишняков.