Кілька десятиріч спостерігається неабиякий інтерес вінничан до історії рідного міста. Систематичні дослідження відкривають нові імена. І цей процес триває. Нещодавно вінницька дослідниця Олена Корзун розповіла про без перебільшення видатного вінничанина Ярослава Нємця – людину, яка створила у місті реальне училище, дослідний сад та винайшов нові сорти фруктових і ягідних рослин.
Як написав у Facebook вінничанин Андрій Мислінський, «знайшовся забутий видатний Вінничанин». За чутками Я. Нємец у Одеському реальному училищі викладав креслення і малювання - єдині предмети, з яких відомий архітектор Владислав Городецький мав відмінні оцінки. Минулого року виповнилося 120 років зі смерті «забутого вінничанина».
«Перший директор вінницького реального училища, - зазначив про Я. Нємца А. Мислінський, - відомий невідомий вінничанин – син чеської письменниці Божени Нємцової.
Цю історію розповіла, вивчаючи персоналії представників подільської аграрної науки, О. Корзун. Вона наштовхнулася на ім’я та прізвище, яке було спотворене в пізнішій історії Вінниці. Замість Ярослава Нємца чомусь з’явився Павло Нємцов. І це не мало би великого значення, якби мова не йшла про першого директора Вінницького реального училища, першого та єдиного, на ту пору, навчального закладу Подільської губернії.
Ярослав (Павло) Йосипович Нємец народився 2 жовтня 1842 у Празі, столиці Чехії, що входила тоді до Австрійської імперії у родині політичного діяча Йосифа Нємеца та відомої чеської письменниці Божени Нємцової. Він був педагогом, вченим-помологом та громадським діячем. З ранніх років він мав хист до малювання і1860 року вступив до Королівської Баварської Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені де студіював академічний живопис.
Після смерті матері, через фінансову скруту закінчити повний курс академії йому не вдалося і він із Німеччини переїхав до Одеси. За одною із версій, на території України його родині належав будинок, і Нємец мав на меті вступити в права власності. Саме у Одесі він склав іспит на звання вчителя та працював приватним вчителем малювання, підробляючи у фотомайстернях фотографом і ретушером. 1870 року він вступив на службу до Одеської суспільної Маріїнської гімназії на посаду вчителя чистописання, а згодом працював в Одеському реальному училищі.
Цьому періоду життя належать перші спроби пера Ярослава Нємеца. За методичний посібник присвячений моделюванню з гіпсу він був нагороджений орденом Св. Станіслава 3 ступеня та грошовою премією від дирекції училища у розмірі 200 руб. Протягом кількох років побачили світ роботи «Перспективне малювання геометричних форм» та «Школа елементарного малювання», за що 1881 року він отримав премію від Міністерства народної освіти в розмірі 300 руб. та пропозицію зайняти посаду інспектора Одеського реального училища. Згодом його було призначено виконувачем обов’язки директора цього ж училища. Він отримав ранг статського радника, а 1887 року за особливі заслуги та зразкову службу був нагороджений орденом св. Анни 3 ступеня.
У 1889 році Ярослава Нємца переводять на посаду директора Рівненського реального училища. За зразковий прийом влаштований імператору Олександра ІІІ, що перебував з візитом у Рівному, цар особисто нагородив директора училища іменним перстнем з діамантами.
З цього моменту починається Вінницький період діяльності Ярослава Нємца, або як його тоді називали на російський кшталт – Павла Нємцова. Справа в тому що на той час реальне училище знаходилося у Могилеві-Подільському і було прийняте рішення перевести його до Вінниці.
Проте, очевидно, мав місце саботаж з боку керівництва закладу, і аби прискорити процес, 1890 року на посаду новоствореного Вінницького реального училища було призначено саме Ярослава Нємца, який довів свій адміністративний хист і мав подяку самого імператора.
За дев’ять років директорства Я. Нємца до основного корпусу було добудовано ще одне крило з навчальними кімнатами, а на подвір’ї було зведено двоповерховий будинок для квартир адміністрації та викладачів. Училище мало фізичний, математичний кабінети, гімнастичну залу, столярну та слюсарну майстерн та власну домову церкву.
Сам він продовжував викладати малювання та креслення, ініціював створення художньої студії. Спочатку курс викладання в училищі був розрахований на шість років, але за клопотаннями директора, вже після його смерті1899 року, було відкрито ще додатковий сьомий клас, в якому учнів готували до вступу у вищі технічні навчальні заклади.
Вінницьке реальне училище, яке функціонувало тридцять років (1890–1920) стало центром не тільки освіти в м. Вінниці, але й наукового, культурного, спортивного та громадського життя регіону. Я. Нємецу вдалося згуртувати надзвичайно інтелектуально потужний колектив. Зауважимо лише, що лікарем училища був тоді майбутній міський голова Микола Оводов, а малювання викладав видатний художник-педагог, один із засновників та перший директор Вінницького краєзнавчого музею В’ячеслав Коренєв.
У свій вінницький період (1890–1898) життя Ярослав Нємец заклав дослідний сад у маєтку своєї дружини та показовий садок на землях реального училища. Там же він влаштував метеорологічну станцію. У своєму дослідному саду удосконалював прийоми ягідного виноробства, проводив досліди з акліматизацією нових для Поділля рослин, отриманих з різних куточків світу від видатних помологів, з якими він вів жваве листування.
Шляхом щеплення Я. Нємец розводив у невеличких розсадниках нові сорти яблунь, груш, персиків, слив. Цей дослідний сад став свого роду дослідною станцією, де він вивчав до 700 сортів яблуні та груші й 300 сортів сливи, вишні та черешні, з яких біля 60 - американських. Проводив вивчення деяких сортів щодо подальшого їхнього промислового застосування, як на українських землях, так і в умовах північних широт.
За словами відомого тогочасного фахівця із садівництва Миколи Кучінова, який детально досліджував цю галузь в усій Російській імперії та Подільській губернії зокрема, сад Нємеца міг похвалитись і багатьма унікальними сортами, виведеними самим власником. Вражає не тільки їх кількість, але й поетичність назв: «Мадам Нємец», «Захоплення Богемії», «Абондандт», «Раннє Ріверса», «Айвенго», «Знайда Гогензатема» та багато інших.
Визнання Нємца, як вченого-помолога у фахових наукових колах відбулося після його участі у Міжнародній Виставці Плодівництва, що проходила у 1894 року у Санкт-Петербурзі. Його досягнення щодо акліматизації сортів плодових дерев були відзначені срібною медаллю. А правління Імператорського Російського Товариства Плодівництва, яке ініціювало виставку, додатково присудило диплом золотого зразка за нові сорти аґрусу, що виведені із насіння, а за ягідні вина — велику срібну медаль.
Усе життя він віддав Україні,а помер вдома у Чехії. По дорозі на один із Європейських наукових заходів він застудився, і під час гостин у брата в Празі, помер від запалення легенів.
На завершення зауважу, що одразу після того, як Олена Корзун створила відповідну статтю у нашій Вікіпедії, на батьківщині Ярослав Нємца відбувся справжній бум. Чехи знайшли свого блудного сина! Опублікоано числені скани метричних книг і інших архівних матеріалів. І лише у нас особливої цікавості до постаті видатного вінницького чеха чомусь не спостерігається».
