У ХХІ сторіччі війни із захопленням чужої території не популярні у світі. Коли Ірак Саддама Хусейна захопив Кувейт, це обурило арабських сусідів, а територіальні спори Саудівської Аравії та Ємену за піщані бархани після нетривалого конфлікту були узгоджені. Попри це заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв вирішив виправдати агресію перед мусульманської аудиторію, заявивши, якщо Київ не погодиться на нинішні умови, то взагалі втратить суверенітет.

Про це він заявив в інтерв'ю телеканалу Al Jazeera, 

«Чим це загрожує? Зрозуміло, чим. На жаль, це пов'язано і з жертвами, і з руйнуваннями, і, зрештою, Україна може втратити і додаткові території внаслідок того, що відбувається. В кінцевому рахунку це загрожує Україні, – відмова домовлятися, – насправді одним – втратою національного суверенітету», - заявив посадовець.

За словами заступника голови Радбезу РФ, якийсь час тому Україна погоджувалась «домовлятися щодо ключових моментів, причому на відносно, на наш погляд, реалістичній позиції». Він мав на увазі перемовини у Білорусі та Туреччині. Медвєдєв не уточнив, що після «різанини у Бучі» українська сторона не бачила сенсу у діалозі.

Втім, Медведєв пояснив, ця позиція Москви полягає в тому, «щоб визнати реалії: і територіальні реалії (анексію Криму та окупацію Донбасу – ред.), і реалії, пов'язані з участю в міжнародних організаціях, включаючи і військові блоки (відмовитися від участі в НАТО та проводити нейтральну політику у цьому напрямку – ред.)». Зміни політики України росіянин пояснює не звірствами, масовими вбивствами мирного населення, а «впливом Вашингтону».

З боку риторика Медвєдєва нагадує істерику. Так, він змагається з іншими російськими посадовцями-«яструбами» в агресивній риториці, проте замовчує невигідні РФ реалії. Приміром, у свіжому розвідувальному огляді Міноборони Британії, присвяченому 100 дням війни, можна знайти виправдання істерики Медвєдєва. Аналітики вказують, що російським військам не вдалося досягти своїх початкових цілей із захоплення Києва та українських центрів влади, а також встановити контроль над усім Донбасом.

У британській розвідці припускають, що у найближчі два тижні Росія встановить повний контроль над Луганщиною (нині контролює понад 90% області). Але Сєвєродонецьк обійшовся окупантам занадто дорогою ціною, тому наступальний потенціал уповільниться. Також зазначається, що росіяни воюють за середньовічними правилами.

Водночас Росія не змогла створити маневр чи рух на інших фронтах, окрім східного, чи напрямках і всі вони перейшли до оборони.

«Порівняно з початковим планом Росії, жодна зі стратегічних цілей не була досягнута. Для того, щоб Росія досягла хоч якогось успіху, їй будуть потрібні постійні величезні інвестиції людської сили та обладнання, і, ймовірно, знадобиться ще значний час», - йдеться в огляді.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг після зустрічі з президентом США Джо Байденом, сказав не лише про те, Україна як і раніше потребує підтримки альянсу.

«Війни за своєю природою непередбачувані, і тому ми просто повинні бути готові до довгострокової перспективи. Це перетворилося на «війну на виснаження», в якій українці платять високу ціну, але Росія зазнає великих втрат», - наголосив Столтенберг, який теж погоджується, що війни закінчуються за столом переговорів.

За його словами, теми переговорів тісно пов'язані з ситуацією на фронті.

То чи лише змаганнями з іншими «яструбами» у Москві пов’язана войовнича риторика перед арабами Медвєдєва? Країни Персидської затоки чудово розуміють наслідки санкцій щодо РФ. Вони вигідні експортерам нафти. Це перше. Там не розуміють цілей Москви, хоча й не будуть її критикувати. Це друге. Тому посадовець це казав скоріше для Альянсу. І третє – істериці в інтерв’ю є суто практичне пояснення. Росія відчуває дефіцит ресурсів. З окупованих територій Донбасу мобілізували всіх, резерви обмежені, свої громадяни «за війну», але молодь обережно підписує контракти, тому вже завтра у Генштабу ви никнуть проблеми з «гарматним м’ясом». Снарядів та ракет багато, застарілі танки є, але «війна на виснаження» вбивча для Росії. Медвєдєв це чудово розуміє, тому хоче якнайшвидше мирних переговорів. І виступ перед арабською аудиторією – спроба хоч через шейхів вплинути на ситуацію та зберегти обличчя Росії, тобто погодитись усім на нові шматки землі для Москви.