Цьогоріч виповнюється 190 років з народження видатного українського художника Яна Засідателя (Івана Соколенка). Його можна назвати вінницьким художником, який не поїхав «до столиць», а малював на малій батьківщині. Більшість його творчого доробку, на жаль, втрачено. У Вінницькому художньому музеї зберігається 12 робіт автора.
Як повідомляє Музей Вінниці, у 1833 році в селі Крикливець (нині село у Тульчинському районі) в родині Соколенків народився хлопчик, якого назвали Іваном. Соколенки були кріпаками шляхтичів Бжозовських. Відповідно, Іван з’явився на світ вже підданим. Коли хлопчик трохи підріс, то виявив інтерес до малювання. Цей період життя майбутнього художника описала у своїх спогадах Марія Собанська (уроджена Ґрохольська):
«…це був селянин, русин, що козачком служив у Соколівці в брата моєї бабусі Ксавери Зенона Бжозовського. Він усюди по стінах малював різні картинки, що звернуло увагу його пана, який спостеріг був у тих малюнках великий талант, зацікавився хлопцем і наказав його навчати. Згодом мій дядько Тадеуш забрав його з собою до Парижа й Італії…».
Тадеуш Ґрохольський, який згодом стане власником маєтку у Стрижавці, на той момент був молодим живописцем і планував поїхати на навчання до Європи. Разом з І.Соколенком у 1860 році вони вирушили до Парижа, де навчалися у відомого портретиста Леона Бонна. Подорожі Тадеуша детально описані у книзі нашої старшої наукової співробітниці Вікторії Колесник «Відомі поляки на Вінниччині»:
«Восени того ж року [1860] з сестрою Марією малював види моря й портретні ескізи в Біарріці. Потім вони здійснили подорож до Іспанії. Крім того, Ґрохольський відвідав Рим, Мюнхен, Відень і нарешті Краків, де зблизився з Яном Матейком і Юліушем Коссаком. У навчанні йому товаришував талановитий юнак, селянин з володінь Зенона Бжозовського, Іван Соколенко, згодом відомий як портретист Ян Засідатель. Ґрохольський щиро ним заопікувався і впровадив до майстерень відомих живописців. Ті подорожі так сформували обох дотогочасних дебютантів, що, повернувшись до Парижа, обидва отримали похвалу Бонна».
"Портрет капуцина Зефірена"
Після повернення з подорожі Соколенко, який підписувався як Ян Засідатель, мешкав у Вінниці. На цьому етапі свого життя він вже не був кріпаком, а став вільною людиною, художником, який власним талантом заробляв на життя. Як зазначала Марія Собанська:
«Його спеціальністю були копії портретів і тим заробляв. Купив з часом у Вінниці будинок із садом, одружився з панною з доброї родини (Федькович) і мав сина Вітольда. Не раз приїздили всі троє до П’ятничан, і ми з Вітольдом, якого називали Толею, бавилися».
Вважається, що будинок, який придбав Засідатель, розташовувався на розі сучасних вулиць Грушевського та Театральної. До нашого часу він не зберігся. Ян був частим гостем у п’ятничанському маєтку Ґрохольських, де мав персональну майстерню. Окрім копій полотен європейських митців, він створював і авторські картини. У 1878-1880 роках відбулася виставка його творів у Кракові.
Іван Соколенко помер від холери 14 серпня 1893 року. Митець був похований на римо-католицькому цвинтарі Вінниці. Могила знищена під час розбудови Центрального парку у 1930-х роках. Його дружина Констанція померла у травні 1894 року. Після цього власник п’ятничанського маєтку Станіслав Ґрохольський став офіційним опікуном їхнього сина Вітольда. Цей епізод також описаний у спогадах Марії Собанської:
«Батьки хлопця померли від холери, що в дев’яності роки лютувала на Поділлі, а сироту взяв під опіку мій батько: провів через гімназію та університет, завдяки чому Толя “виплив” як лікар, справді закоханий у свою професію, з уже зміненим прізвищем Кжемінський. Тривалий час за царського правління мешкав у Калузі, оженився і мав двох доньок. Я його бачила ще у Варшаві, де він помер. Добра людина, він зберіг велику вдячність до мого батька і до моєї мами, бо й вона опікувалася Толею, завжди про нього пам’ятала, писала йому, коли він жив у Калузі серед чужих».
Нині у фондах Вінницький обласний художній музей/Regional Art Museum зберігається 12 робіт митця. Після смерті Засідателя в Одесі влаштували виставку його робіт. У каталозі тієї виставки було вказано понад 400 портретів, пейзажів, сакральних творів, замальовок тощо. Їхня доля невідома.
"Портрет жінки".
Одним з кращих творів Засідателя наші колеги з художнього музею вважають «Портрет жінки», написаний у 1876 році: «Це досконале за живописом і побудовою полотно стало своєрідним еталоном і високим взірцем творчості Засідателя. В цьому портреті панує спокій, внутрішня заглибленість і зосередженість. Відсутність антуражу дає можливість художнику зосередити увагу на головному – постаті моделі. В живописі полотна привертає увагу стриманий, благородний колорит темно-коричневих, чорних, білих, червоних та золотистих тонів, що вирізняються надзвичайною глибиною і вишуканістю».
У рамках деколонізації міських топонімів минулого року у Вінниці з’явилися вулиця та провулок Яна Засідателя (раніше вулиця та провулок Герцена). Вони розташовані на П’ятничанах, поруч з колишнім палацом Ґрохольських, де видатний художник провів значну частину свого життя.
