З 7 серпня у «Художньому салоні» протягом двох тижнів триватиме персональна виставка Віталія Каспрука та Анатолія Бурдейного. Представлено понад сто робіт авторів, які були створені починаючи з 1980 року, коли обидва художники лише починали шлях в мистецтві. Деякі з робіт мають цікаву історію, в якій замішані впливові особистості з неоднозначною репутацією.

Виставка приурочена до 70-літнього ювілею В. Каспрука. В експозиції представлені світлини комплексного проектування різних об’єктів, живопис та графіка художника. Серед його доробку - облаштування Успенського храму в Шаргороді та костьолу Діви Марії у Летичіві, а також музею Михайла Грушевського у селі Сестринівка Козятинського району.

А. Бурдейний представив світлини скульптур і барельєфів, які, як пам’ятник Василю Стусу, прикрашають Вінницю, або за різних причин не були втілені в життя. Яскравий приклад – пам’ятник В. Висоцькому в образі «Жиглова», що за задумом мав стояти біля тодішньої міської міліції на Хмельницькому шосе.

За неофіційною версію, макет пам’ятника побачили, і невдовзі у будівель МВС у Києві з’явилися «свої» «Жиглов» і «Шарапов», а вінницькі правоохоронці вимушені були відмовитися від втілення ідеї.

«Не встановлено і пам’ятник Стельмаху у його рідних Дяківцях Літинського району», - зазначає скульптор.

Також автор показав фото пам’ятника героям Небесної Сотні у Жмеринці, який вже встановлено в райцентрі, але його відкриття відтерміноване через те, що не завершено реконструкцію площі. Чекає своєї «черги» пам’ятник королеві Боні Сфорца. Його замовили у Барі. Містечко на Поділлі саме вона так назвала, відмовившись від попередньої назви «Рів». Сучасні барчани тепер хочуть бачити вельможу в місті.

Серед робіт, якими найбільше пишається скульптор, «Крила кохання» у вінницькому міському РАГСі та звичайно Стус на однойменній площі. А. Бурдейний розповідає, що був номінований на отримання Держпремії ім. Шевченка за пам’ятник дисиденту, в 2004 році більшість членів комісії спочатку віддали перевагу саме його Стусу, але після дзвінка з Адміністрації президента, можливо, навіть, від голови, вирішено було змінити думку.

На той час АП очолював Віктор Медведчук, який у 1980 році як адвокат захищав Стуса та визнав його провину, через що поета відправили за грати.  

«Премію віддали дуже поважній людини. Її робота теж була достойною. Я знаю, що Медведчук був «пов'язаний» зі Стусом. Можливо, йому було неприємно, а вплив він мав колосальний не тільки на комісію», - згадує ситуацію А. Бурдейний.

Нещодавно в Україні виник «черговий» скандал, в якому згадують ім’я очільника «Українського вибору». За сценарієм у фільмі «Стус» передбачалася сцена суду над поетом. Навіть актор пройшов кастинг на роль «адвоката Медведчука». Тепер стало відомо про тиск на кінематографістів та погрози, через які «захисника» прибрали зі стрічки. Нібито Віктору Володимировичу не хочеться згадувати ті епізоди, які нині є незручними.

Через соцмережі розпочато кілька флешмобів на знак незгоди. Фактично кроки оточення політика підштовхнули українців до зворотної реакції.