Доземний уклін та вічна шана полеглому Захиснику! Щирі співчуття родині та друзям!
Олександр Васильович Хвостицький, позивний «RAL», без вагань у перший день повномасштабного російського вторгнення став на захист України. Служив водієм евакуаційної машини у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Олександр рятував побратимів у найгарячіших точках війни – від Херсона та Харкова до Бахмута, Ізюма й Торецька.
14 грудня 2024 року Захисник загинув у бою поблизу села Іванівка Краматорського району Донецької області.
Йому назавжди залишилося 42 роки..
За мужність і відвагу на передовій Олександр Хвостицький неодноразово отримував відзнаки від командування бойового підрозділу. Серед його нагород – медаль Командувача Сил територіальної оборони «За вірну службу» III ступеня та медаль Київського міського голови «Честь. Слава. Держава».
Побратими Олександра досі не можуть оговтатися від важкої втрати. Дружина полеглого воїна Ірина розповідає, що заради доставки боєприпасів та евакуації поранених чоловік був готовий на все. Він часто робив те, що, здавалося, було за межами людських можливостей.
На передовій Олександра знали як водія від Бога. Казали, що такої майстерності, помноженої на відвагу, ніколи раніше не бачили. Щоб витягти поранених з-під обстрілу, він не зупинявся ні перед чим: розбирав стіни, прикривав собою і знову йшов у саме пекло… На його рахунку сотні врятованих життів, – згадує Ірина.
Здавалося, за неймовірну сміливість кулі його оминали, дозволяючи щоразу повертатися з бою майже неушкодженим. На жаль, під час останнього виїзду удача залишила Олександра…
Олександр Васильович Хвостицький народився 9 квітня 1982 року у Вінниці. Після базової загальної освіти у середній школі №32 він закінчив професійно-технічне училище №1 за спеціальністю «механік». Працював монтажником у фірмі, яка виготовляла та встановлювала металопластикові конструкції. У щасливому шлюбі виховував двох доньок, яким зараз 20 та 14 років.
Усе своє життя Олександр був щирим патріотом рідної землі – справжнім і відданим. Його головною мрією була вільна і сильна Україна, де діти ростимуть у безпеці, зможуть реалізовувати себе та вільно мандрувати краєм, — розповідає дружина полеглого Героя.
24 лютого 2022 року, прокинувшись о 6-й ранку, я побачила Олександра одягненим, а поруч стояв зібраний рюкзак. Помітивши мій розгублений погляд, чоловік лише тихо сказав: “Війна почалася. Я маю йти. Це мій обов’язок”…
Церемонія прощання з Олександром Хвостицьким розпочнеться о 9:15 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»).
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
