У Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства нагадали, що з червня до кінця літа на галявинах цвіте іван-чай. Його помітно завдяки свічеподібним суцвіттям насиченого рожево-бузкового кольору. Вінничанам лісівники радять запастися рослиною, розповідають про спосіб заготовки та додають, що ця культура дуже корисна, адже є справжнім «українським чаєм».
Як повідомляють у пресслужбі управління, цю рослину у науковій термінології знають як зніт або хаменерій вузьколистий. Місцеві назви - кипрій, дикий льон, верба-трава, Богородиціна трава, єлушник, дрімота, вербова трава, маточник, хлібник. Та все ж найвідоміше його ймення - іван-чай. Справді, ця назва рослини доволі виправдана, адже при дотриманні певної технології можна власноруч заготовити сировину для приготування гарячого корисного напою.
У народній медицині іван-чай застосовується для лікування головного болю, безсоння, зміцнення організму, для загоювання ран, як обволікаючий і протизапальний засіб. А ще іван-чаю приписують омолоджуючу, легку заспокійливу дію. Все це завдяки дубильним речовинам, алкалоїдам, цілому набору вітамініів (серед них – і вітамін С), мікроелементів, що містять різні частини рослини. І листя, і кореневища споживають у їжу (салат, борщ, пюре, випічка із борошна, приготованого з коренів)...
Тепер саме про чай. Фасований чай з кіпрею можна придбати у крамницях здорового харчування, супермаркетах чи замовити в інтернеті. А можна піти до лісу, заготовити сировину власноруч.
Для приготування чаю збирати слід лише листя. Час заготівлі - період цвітіння, причому кажуть, що серпневе листя дає зовсім інший колір приготованого напою. Зірвані листочки варто помити, сушити у тіні або на горищі з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині. Це традиційний спосіб, тут можна експериментувати, готуючи чайний збір лісових трав. Додайте до іван-чаю чебрець, цвіт липи, бузини, аптечної ромашки, м’яту, суницю, звіробій – і отримаєте неперевершений за смаком та лікувальними властивостями напій! Головне – знати дії трав і не передати куті меду.
А можна приготувати ферментований чай, який за смаком дуже близький до високоякісних сортів китайського зеленого чаю! Правда, з цим треба трішки погратися.
Від ступеню ферментації залежить колір чаю – зелений, червоний або чорний – та смакові властивості.
Перший етап ферментації – в’яління. Для цього листочки потрібно загорнути у вологу тканину і залишити приблизно на добу, лише не на сонці. Дехто залишає листя у пакеті. Далі підготоване листя мнуть, скручують або навіть перепускають через м’ясорубку (останній спосіб дозволяє приготувати гранульований чай). Можна обробляти листя качалкою, дерев’яним молотком – головне тут завдання – пошкодити листочки, щоб вони пустили сік.
Потім сировину складають у керамічний або емальований посуд, накривають тканиною і залишають на певний час (6-14 годин) при температурі 24-26°C. То і є власне процес ферментації. Чим довша витримка, тим насиченішим буде смак чаю, більш схожим уже до чорного. Про початок ферментації свідчитиме зміна запаху сировини – від трав’яного до фруктового. Не можна перетримувати процес ферментації.
Далі – сушіння у спеціальній сушарці, духовці при ни зькій температурі або у теплому місці. Під час сушіння перевертайте листочки. Дуже важливо не пересушити листя, щоб не втратити смак і корисні речовини!
Кажуть, що той, хто спробує ферментований чай із кіпрею, уже не повернеться до традиційного китайського чи індійського. Так що – пробуйте, наш подільський ліс багатий цією рослиною, хоча традиційно у мережі магазинів цей чай позиціонують як карпатський.
