Представники вінницької ГО «Центр візуальних проектів» показали версію того, як могли виглядати найбільш відомі стародавні споруди міста у 17-19 сторіччях, коли тільки розбудовували «Нове місто», відоме нині як центр Вінниці. Зображення у 3D-форматі показали вінницьким фахівцям з історії, і вони внесли свої корективи, додали зауваження. Тому надану версію зображень краще вважати пробною.    

Вінницькі айтішники спробували на підставі документів з різних місцевих джерел та аналізу аналогічних споруд в інших містах відтворити максимально наближений до реалій пізнього середньовіччя вигляд кількох вінницьких монастирів.

Комплекси єзуїтського, домініканського та капуцинського монастирів та стародавніх Мурів за світлинами ми знаємо лише з кінця 19 сторіччя. У вінницької ГО «Центр візуальних проектів» запропонували зануритися у глибину віків.

«Над проєктом працювала команда з п’яти осіб. Вони збирали технічну і графічну інформацію та створювали макети. Створити це вдалося завдяки підтримці київського підприємця вінницького походження Дениса Глінчевського, який працює в сфері IT. Взагалі базова візуалізація комплексів тривали три місяці», — розповідає один з керівників проєкту Дмитро Вєтошкін.

Журналіст NaПарижі побував на презентації макетів та почув думки місцевих істориків. Вони стосувалися окремих розбіжностей та невідповідностей. Це не складно виправити, адже презентовано лише попередню – пробну версію. Але у цілому присутні на зустрічі фахівці схвально оцінили результат.

Кажуть, що незавершену працю не слід показувати. Втім, оскільки глобальних змін у кінцевому варіанті не відбудеться, вінничанам, мабуть, цікаво дізнатися, як колись приблизно виглядали сучасні будівлі Держархіву, краєзнавчого музею, Спасо-Преображенського кафедрального собору та костелу Святої Діви Марії Ангельської. Різниця доволі суттєва.

Аби не «навантажувати», пропонуємо зупинитися на кожному «об’єкті» окремо. Колишній Домініканський монастир був справжньою перлиною вінницького «Нового міста».

Сьогодні від комплексу Мурів залишилася лише частка. За сторіччя його частково зруйновано, а спроби реставрації складно назвати вдалими.

Кляштор ордену братів—капуцинів демонструється таким, яким він міг би бути у другій половині XIX ст.

Єзуїтський комплекс у другій половині XVIII ст. представляв собою декілька споруд за великим муром.